Змістовна багатоманітність СУЧАСНОГО ВИКОРИСТАННЯ поняття "екологія"

Отже, предмет екології є багатоаспектним. Ця особливість відбива­ється в багатоманітності визначень поняття "екології" в сучасних нау­кових і філософських джерелах. Включення у предмет екології про­блеми відносин людини й природи приводить до появи багатьох но­вих розділів екології, так би мовити, "неприродничонаукових".

Соціальна екологія - напрям, що, як уже зазначалося, його започа­ткували ідеї О. Конта, які були розвинуті відомими англійськими фі­лософами Д. Міллем та Г. Спенсером. Однак до 20-х рр. XX ст. понят­тя й термін "соціальна екологія" в сучасному сенсі не існували. Соціа­льною екологією називали розділ біоекології, що досліджував так зва­них "суспільних тварин", наприклад, мурах, бджіл. Новий контекст соціальної екології почав формуватися в роботах американських соці­ологів Р. Парка і Е. Берджеса, які включили в соціальну екологію ви­вчення закономірностей поведінки людських популяцій в урбанізова- ному середовищі. У російській (Е. Гірусов, Ю. Марков та ін.) і вітчиз­няній (Г. Бачинський, М. Голубець та ін.) науці проблеми соціальної екології вважаються сферою філософського осмислення.

За межі природничої науки виходить і предмет глобальної екології. Вона вивчає екосистему Землі. У результаті постають питання охоро­ни природи й довкілля, які не є лише біологічними, природничонау- ковими, а мають і соціальний зміст.

Вони також зачіпають таку сферу людської діяльності та впливу, як політика. Тобто екологічні питання стають політичними. Досить згадати рух "зелених" у світі й особливо його екстремістський вираз - "екологічний тероризм" - на Заході. Політизація екологічних питань привела до кваліфікування екологічних феноменів у поняттях "екоро- звиток", "екополітика", "екологічна безпека" тощо. Зв'язок екополітич- них проблем з економікою визначив появу синтетичних дисциплін, таких як економіка природокористування. Причому саме природоко­ристування набуло екологічного забарвлення.

Ще однією із "загальних" екологій є екологія культури. Предметно- речові й світоглядні цінності, архітектурне й ландшафтне середови­ще, література, мистецтво взагалі, аудіовізуальні технології стали пре­дметом екології культури. Вона має досліджувати культурне середо­вище людини, його формування та вплив на неї.

Утім, сама екологія як наука є частиною культури й може впливати на пізнавальні й ціннісні орієнтації особистості. Такий вплив може відбуватися через так звану "глибинну екологію" - систему поглядів, що заперечує виключну цінність людини порівняно з іншими біологі­чними видами. Світоглядний пафос глибокої екології можна вислови­ти тезою:" Земля - перш за все!" Тобто вихідною й домінуючою світо-

глядною цінністю вважається не людина, а планета Земля. Найбіль­ший вплив на особистість глибока екологія здійснює не в межах нау­ки, а як екоцентристський соціальний рух - рух, що кваліфікує су­часну екологічну кризу як вияв кризи соціальної, спричиненої певним ставленням людини до природи.

Таким чином, у сучасній екології ми маємо вихід за межі суто нау­ки до світоглядних проблем, таких як питання про світоглядні засади людської діяльності у природі - якими вони є і якими вони мають бу­ти? Ці й подібні проблеми стали предметом галузі, яку називають екологією духа. Вона також має досліджувати екологічні феномени як моральні відносини. Ідеться про питання, чи є природа включеною в моральну сферу людини. Сьогодні це все ще є проблематичним.

Отже, сучасна екологія включає цілий пласт гуманітарних і філо­софських проблем, що є ознакою нового етапу її розвитку як науки - постнекласичного.

3.6.5.