Антропологічний принцип філософії Л. Фейербаха

Людвіг Андреас Фейербах(1804-1872) після навчання у Гей­дельберзі (теологічний факультет) та в Берліні (філософський факультет) став палким прихильником та одним із кращих учнів Геґеля.

веде відлюдне життя у селі Брукберґ. В останні роки життя він проявляв цікавість до робітничого руху.

У філософії Л. Фейербахпостав як новатор, досить суттєво віді­йшовши від основного русла думок своїх попередників. Доклад­но вивчивши філософію Геґеля, він побачив у ній “логізовану теологію”. Замислившись над причинами панування релігії у суспільній думці, Фейербахдійшов висновку про те, що релігія:

• втілює віковічні людські мрії та ідеали;

• змальовує досконалий світ;

• виконує функціїкомпенсаціїлюдськоїнемічлості, недоско­налості, страждання.

Звідси випливає висновок філософа: "Релігія постає як тотожний із сут­ністю людини погляд на сутність світу та людини. Але не людина підно­ситься над своїм поглядом, а погляд над нею, одухотворює та визначає її, панує над нею. Сутність і свідомість релігії вичерпується тим, що охоп­лює сутність людини, її свідомість та самосвідомість. У релігії немає власного, особливого змісту".

Якщо релігія є сутністю людини, якщо вона є свідченням людської необ­хідності, то, за Фейєрбахом, слід повернути людині всю повноту її життя, піднести, звеличити людину. А для того насамперед слід визнати за потрібні й необхідні всі прояви людини, або, як каже Фейєрбах, усі її сутнісні сили чи властивості: "Якими є визначальні риси істинно людського в людині? Розум, воля та серце. Досконала людина володіє силою мислення, силою волі та силою почуття". Тому слід повернутися обличчям до природи, у тому числі й передусім до природи людини: "У чому полягаємій "метод "? У тому, щоб через посередництво людини звести все надприродне до природи та через посередництво природи все надлюдське звести до людини".

Все через людину, і тому справжньою філософією може бути лише антро­пологія.

На місце любові до Бога Фейєрбах закликає поставити любов до людини, на місце віри в Бога- віру людини в себесаму. Надумку Фейєрбаха, філософія любові здатна витіснити релігію як перекру-

• чену форму людського самоусвідомлення. Єдиним Богом для лю­дини постає тільки і тільки людина. А людське спілкування з при­родою та собі подібними стає основним людським скарбом.

• Отже, можна констатувати, що Л.Фейєрбах був чи не першим філософом' який помітив вичерпування ідейного потенціалу класичної філософії' Він зрозумів, що після того'як уся європейська філософія, а з особливою плідністю - німецька класична філософія - високо піднес­ла духовну реальність і збудувала десь у височині кришталеві палаци чистої думки' після того' як це будівництво було у найважливіших рисах деталізоване і завершене' лишалося лише одне - повернути все це на землю' до людини. Фейєрбах помітив і те' що кришталеві пала­ци - не найкраще житло для реальноїлюдини' і спробував запропону­вати їй дещо інше. Слід сказати' що акцентування принципово діало­гічної природи людини' ролі людського почуття' зокрема любові, зна­йшло зацікавлений відгук у багатьох мислителів ХІХ та ХХ ст.