Вільям Оккам. Праця «Про терміни»
Текст із книги (уривки).
Всі, хто займається логікою, намагаються переконати, що докази "складаються з суджень, а судження - з термінів".
Звідси випливає, що термін не що інше, як те що пов'язує частини (pars propinqua) судження. Визначаючи, що таке термін, Аристотель пише у першій книзі «Першої аналітики»: "Терміном я називаю те, на що розкладається судження, те, що приписується, і те, чого приписується, [незалежно від того], приєднується або віднімається те, що виражається за допомогою [дієслів] бути і не бути".Але хоча будь-який термін є або може бути частиною судження, не всі терміни мають одну і ту ж природу, і тому для того, щоб мати досконале знання термінів, необхідно попередньо з'ясувати деякі відмінності між ними.
Слід знати, що Боецій у першій книзі «Про тлумачення» стверджує, що мова може бути троякого роду: написана, вимовлена і уявна, тобто що має буття лише у розумі. Подібно до цього і терміни бувають троякого роду: написанні, вимовлені і уявні. Написаний термін є частиною судження, написаного на чому-небудь, його можна бачити тілесними очима. Вимовлений термін є частиною сказаного вустами судження і за своєю природою такий, що його можна почути тілесними вухами. Уявний термін є інтенція або враження (passio) душі, природним чином позначає щось причетне до позначення; за своєю природою воно таке, що складає частину уявного судження і заміщає те, що воно означає. Ось чому ці уявні терміни і складені з них судження суть містяться у розумі слова (verba), про які блаженний Августин у п'ятнадцятій книзі «Про Трійцю» сказав, що вони не належать ні до однієї мови, вони лише перебувають у розумі і не можуть бути виражені зовні, хоча слова (voces), представляючи собою нібито підпорядковані цим поняттям знаки, зовні вимовляються.
Я стверджую, що слова суть знаки, підпорядковані поняттям або інтенціям душі, не тому, що якщо слово "знак" взяти у власному розумінні, то самі слова позначають поняття душі в першу чергу й у власному розумінні, а тому, що слова, призначені для того, щоб позначати те ж саме, що позначають поняття розуму. Так що спочатку за природою поняття позначає щось, а потім слово позначає те ж саме, оскільки слово щодо встановлення позначає те, що позначено поняттям розуму. І якщо це поняття змінить своє значення, то тим самим і слово без будь-якої нової угоди змінить своє значення.
З цього приводу Філософ каже, що вимовлені слова суть знаки вражень душі. Те ж мав на увазі і Боецій, коли говорив, що слова позначають поняття.
І взагалі всі автори, які стверджують, що всі слова позначають враження душі або суть їх знаки, мають на увазі лише те, що слова - це знаки, які вдруге позначають те, що спочатку виражено враженнями душі, хоча деякі слова спочатку висловлюють враження душі або поняття, які, однак, вдруге висловлюють інші інтенції душі, як ми покажемо нижче.
І все, що було сказано про словах відносно вражень, або інтенцій, або понять, можна за аналогією сказати про написані словах відносно виголошених. Однак між цими [трьома] видами термінів можна виявити і деякі відмінності. Одна відмінність: те, що поняття що йде від враження душі позначає те, що воно позначає за природою, а термін, виголошений або написаний, позначає щось лише по встановленню. З цього випливає й інша відмінність, а саме: виголошений або написаний термін може за бажанням змінювати своє значення, уявний же термін не змінює свого значення ні за чиїм бажанням.
Для того щоб уникнути хибного тлумачення, слід знати, що [слово] "знак" розуміють двояко: в одному сенсі як те, що, будучи схвачене, дає нам пізнання чогось іншого, хоча і не призводить до того, щоб у розумі виникло щось вперше, як ми вже показали в іншому місці, а дає нам дійсне пізнання того, що ми вже знаємо на підставі habitus.
Таким чином, за своєю природою слово позначає щось, подібно до того, як усяка дія вказує принаймні на свою причину, наприклад, бочка вказує на те, що у таверні є вино. Але у такому загальному значенні я тут не говорю про "знак". В іншому сенсі [слово] "знак" розуміють як те, що дає нам пізнання чогось і за своєю природою таке, що заміщає його або додається у судженні до того, що може заміщати щось; такими є сінкатегореми, дієслова і ті частини мови, які не мають певного значення. Або знак за своєю природою такий, що може бути складений з таких [частин мови]; такого роду [знак] - пропозиція. І якщо так розуміти ім'я "знак", то слово не є природний знак чого б то не було...Критика В. Оккама філософських доведень існування Бога зводилась до того, що буття Бога - предмет релігійної віри, а не філософії, яка спирається на доведення. Прокоментуйте.
Запропонуйте тлумачення тих чи інших змістовних аспектів знаменитого принципу "бритви Оккама" - ілюструючи це сучасними його інтерпретаціями, наприклад, сюжетами із масової культури: чи то визначення принципом "бритви Оккама" діагнозу хворого у серіалі «Доктор Хаус», чи то спротування принципом "бритви Оккама" подорожі головної героїні до центру галактики у фільмі «Контакт» (або в однойменному романі Карла Сагана), чи то спроба довести за допомогою принципа "бритви Оккама "у американському серіалі у жанрі юридичної драми «Гарна дружина» тотожності адвоката із захисту Біткоіна і самого Біткоіна, чи то встановлення принципом "бритви Оккама" діагнозу лише поглядом на бороду свого колеги лікарем Коксом у серіаді «Клініка», чи то використання принципу "бритви Оккама" у серіалі «Менталіст» при розкритті вбивства, тощо.
У сучасному американському фантастичном кіносеріалі «Цілком таємно» персонаж Малдер називає "бритву Оккама" «принципом обмеженої уяви». Про що тут йдеться і, на вашу думку, чи можна провести паралелі із середньовічною схоластикою Вільяма Оккама?
4.4