<<
>>

Е. ЧИ СУПЕРЕЧИТЬ РІВНІСТЬ СВОБОДІ?

Етичний індивідуалізм є доктриною ліберальною в тій же мірі, що й егалітарною, бо наполягає, як на своєму фундаментальному положенні, на тому, щоб індивіди ма­ли стільки свободи, скільки їм треба, для вироблення власної концепції щодо того, як їм жити, і для можливості діяти згідно з нею.

Проте, як я вже говорив, існує поши­рена думка, ніби свобода і рівність заперечують одна од­ну, що суспільство, яке прагне досягти справжньої еко­номічної рівності, мусить обмежувати певні свободи. На­приклад, свободу торгівлі та укладання контрактів, право на вибір для своїх дітей приватних шкіл або ж вільний вибір кожним індивідом лікаря чи медичного обслугову­вання. Отже, виникає запитання: чи вступає у конфлікт егалітарний характер обговорюваного нами етичного ін­дивідуалізму з його ліберальним характером?

Ні, якщо за найкращу концепцію розподільної рівності ми приймемо рівність можливостей. Тоді рівність і сво­бода стають партнерами, а не ворогами, тому що в цій концепції рівності свобода є її суттєвим моментом. Най­цінніші моральні свободи, зокрема такі, як свобода слова, релігії та переконань, свобода вибору у важливих особис­тих справах, а також у тому, коли і яку роботу виконувати, є настільки важливими елементами рівності, що будь-яке обмеження цих свобод робить суспільство безумовно ан- тиегалітарним. Це стає очевидним уже після того корот­кого опису рівності можливостей, який я подав вище. Та­ке розуміння рівності призводить до того, що рівний роз­поділ залежить не від якогось простого результату, який можна виміряти безпосередньо, як, наприклад, забезпе­чення пільгами, а від процесу скоординованих рішень, протягом якого люди мають змогу оцінити, скільки буде коштувати іншим реалізація їхніх задумів, а тому так по­будувати і перебудувати їх, щоб використати лише свою, справедливо належну їм частку ресурсів, які принципово доступні всім.

Отже, чи наближається суспільство до рівності можли­востей, залежить від адекватності обраного ним для цієї мети процесу обговорення та вибору. А для того, щоб та­кий процес був адекватним, необхідна велика міра сво­боди, тому що спосіб правильної оцінки іншими майна чи слушних можливостей, якими володіє особа, можна знайти тільки за умови, що амбіції та переконання людей автентичні, а їхні рішення й вибір розумно задовольняють ці амбіції та переконання. Ні те, ні те неможливе, поки немає достатньої свободи. Отже, згідно з даною концеп­цією рівності, свобода є її необхідним чинником, і не че­рез сумнівне та малоймовірне припущення, ніби люди дійсно понад усе цінують свободу, а тому, що свобода, поза тим як її оцінюють, є істотним чинником будь-якого процесу визначення та забезпечення рівності. Це не ро­бить свободу знаряддям розподільної рівності, як і остан­ню — знаряддям свободи; точніше буде сказати, що оби­дві ідеї зливаються найповніше тоді, коли закон, який ре­гулює розподіл і використання ресурсів, з однаковою увагою трактує кожного індивіда.

Звідси випливає, що рівність можливостей вимагає, аби ми інакше поглянули на політичні дискусії, такі, як дискусія щодо приватної освіти чи приватного медичного обслуговування, котрі, на думку багатьох, презентують жорсткий вибір між свободою і рівністю. Обмеження сво­боди у виборі освіти та медичного обслуговування пере­шкоджає людям виявляти свої пріоритети й вибір, а тому радше перекручує, а не вдосконалює рівність у лібераль­ному її розумінні. Порушення ж фундаментальних сво­бод, які особливо пильно оберігаються лібералами, а власне, найцінніших моральних свобод, таких, як свобода слова та моральна незалежність, було б ще відвертішим перекрученням ліберального тлумачення рівності, а не її покращенням. Рівність можливостей у своїй основі воро­жа державному соціалізму, так само і як будь-якій іншій економічній системі, де вибір, як працювати й жити, ро­биться колективно, а не індивідуально.

Тепер я мушу звернути увагу на два моменти, що сто­суються такої аргументації на користь сумісності свободи і рівності. Перший з них очевидний: така аргументація передбачає, що оподаткування саме по собі не обмежує, як дехто вважає, свободу. Справедлива система ©податку-

Роналд Дворкін. СВОБОДА, РІВНІСТЬ, СПІЛЬНОТА 333 щодо прийнятності особливих уподобань і поглядів окре­мих людей, втягнутих у цей ринок. Ліберальне тлумачен­ня рівності, крім цього, поширює саме такий смисл вимог істинної рівності на соціальне й моральне середовище. Воно встановлює, що середовище має формуватися віль­ним виявленням уподобань та поглядів, незалежно від то­го, наскільки декотрі з них можуть бути небажаними або огидними чи то для більшості, чи для невеликої групи людей8.

F.

<< | >>
Источник: Кіш Янош (упор.). Сучасна політична філософія. Антологія. К.: Основи,1998. — 575 с.. 1998

Еще по теме Е. ЧИ СУПЕРЕЧИТЬ РІВНІСТЬ СВОБОДІ?: