Е. ЧИ СУПЕРЕЧИТЬ РІВНІСТЬ СВОБОДІ?
Етичний індивідуалізм є доктриною ліберальною в тій же мірі, що й егалітарною, бо наполягає, як на своєму фундаментальному положенні, на тому, щоб індивіди мали стільки свободи, скільки їм треба, для вироблення власної концепції щодо того, як їм жити, і для можливості діяти згідно з нею.
Проте, як я вже говорив, існує поширена думка, ніби свобода і рівність заперечують одна одну, що суспільство, яке прагне досягти справжньої економічної рівності, мусить обмежувати певні свободи. Наприклад, свободу торгівлі та укладання контрактів, право на вибір для своїх дітей приватних шкіл або ж вільний вибір кожним індивідом лікаря чи медичного обслуговування. Отже, виникає запитання: чи вступає у конфлікт егалітарний характер обговорюваного нами етичного індивідуалізму з його ліберальним характером?Ні, якщо за найкращу концепцію розподільної рівності ми приймемо рівність можливостей. Тоді рівність і свобода стають партнерами, а не ворогами, тому що в цій концепції рівності свобода є її суттєвим моментом. Найцінніші моральні свободи, зокрема такі, як свобода слова, релігії та переконань, свобода вибору у важливих особистих справах, а також у тому, коли і яку роботу виконувати, є настільки важливими елементами рівності, що будь-яке обмеження цих свобод робить суспільство безумовно ан- тиегалітарним. Це стає очевидним уже після того короткого опису рівності можливостей, який я подав вище. Таке розуміння рівності призводить до того, що рівний розподіл залежить не від якогось простого результату, який можна виміряти безпосередньо, як, наприклад, забезпечення пільгами, а від процесу скоординованих рішень, протягом якого люди мають змогу оцінити, скільки буде коштувати іншим реалізація їхніх задумів, а тому так побудувати і перебудувати їх, щоб використати лише свою, справедливо належну їм частку ресурсів, які принципово доступні всім.
Отже, чи наближається суспільство до рівності можливостей, залежить від адекватності обраного ним для цієї мети процесу обговорення та вибору. А для того, щоб такий процес був адекватним, необхідна велика міра свободи, тому що спосіб правильної оцінки іншими майна чи слушних можливостей, якими володіє особа, можна знайти тільки за умови, що амбіції та переконання людей автентичні, а їхні рішення й вибір розумно задовольняють ці амбіції та переконання. Ні те, ні те неможливе, поки немає достатньої свободи. Отже, згідно з даною концепцією рівності, свобода є її необхідним чинником, і не через сумнівне та малоймовірне припущення, ніби люди дійсно понад усе цінують свободу, а тому, що свобода, поза тим як її оцінюють, є істотним чинником будь-якого процесу визначення та забезпечення рівності. Це не робить свободу знаряддям розподільної рівності, як і останню — знаряддям свободи; точніше буде сказати, що обидві ідеї зливаються найповніше тоді, коли закон, який регулює розподіл і використання ресурсів, з однаковою увагою трактує кожного індивіда.
Звідси випливає, що рівність можливостей вимагає, аби ми інакше поглянули на політичні дискусії, такі, як дискусія щодо приватної освіти чи приватного медичного обслуговування, котрі, на думку багатьох, презентують жорсткий вибір між свободою і рівністю. Обмеження свободи у виборі освіти та медичного обслуговування перешкоджає людям виявляти свої пріоритети й вибір, а тому радше перекручує, а не вдосконалює рівність у ліберальному її розумінні. Порушення ж фундаментальних свобод, які особливо пильно оберігаються лібералами, а власне, найцінніших моральних свобод, таких, як свобода слова та моральна незалежність, було б ще відвертішим перекрученням ліберального тлумачення рівності, а не її покращенням. Рівність можливостей у своїй основі ворожа державному соціалізму, так само і як будь-якій іншій економічній системі, де вибір, як працювати й жити, робиться колективно, а не індивідуально.
Тепер я мушу звернути увагу на два моменти, що стосуються такої аргументації на користь сумісності свободи і рівності. Перший з них очевидний: така аргументація передбачає, що оподаткування саме по собі не обмежує, як дехто вважає, свободу. Справедлива система ©податку-
Роналд Дворкін. СВОБОДА, РІВНІСТЬ, СПІЛЬНОТА 333 щодо прийнятності особливих уподобань і поглядів окремих людей, втягнутих у цей ринок. Ліберальне тлумачення рівності, крім цього, поширює саме такий смисл вимог істинної рівності на соціальне й моральне середовище. Воно встановлює, що середовище має формуватися вільним виявленням уподобань та поглядів, незалежно від того, наскільки декотрі з них можуть бути небажаними або огидними чи то для більшості, чи для невеликої групи людей8.
F.