Я далекий заперечувати в теорії, — й не менше моя душа противиться перешкоджати цьому на практиці (аби ж я був у змозі дозволяти чи забороняти) — справжні права людей.
«Я далекий заперечувати в теорії, — й не менше моя душа противиться перешкоджати цьому на практиці (аби ж я був у змозі дозволяти чи забороняти) — справжні права людей. Заперечуючи фальшиві правові вимоги, я не хотів би нашкодити справжнім, які такими й залишаються, коли надумані права повністю зникнуть.
Якщо громадянське суспільство було створене для блага людини, то всі ці новостворені блага стають її правами. Це — інституція для доброчинності; закон же сам по собі є доброчинністю, яка діє як правило. Люди мають право жити за цим правилом; вони мають право належним чином поводитися, наприклад, серед своїх співгромадян, незалежно від того, чи їхні співгромадяни здійснюють громадські функції, а чи займаються приватними справами. Вони мають право на плоди своєї праці, а також на засоби, які сприяють їх примноженню. Вони мають право на надбання своїх батьків, на те, щоб пестити й виховувати нащадків; право на напучування в житті та заспокоєння в годину смерті. Хоч би що робила осібно кожна людина, не завдаючи шкоди іншим, вона має право робити сама для себе; і вона має право на справедливу частку всього, що тільки спроможне зробити для неї суспільство, застосовуючи притаманне йому поєднання вміння та сили. У цьому партнерстві всі люди мають однакові права, але не на однакові речі. Той, хто увійшов до цього партнерства із п’ятьма шилінгами, має право на свою, більшу частку. Але жоден із них не має права на однакові дивіденди від підсумкового продукту. Я повинен також заперечити те, ніби частка влади, авторитету та відповідного впливу кожного індивіда в управлінні державою належить до прямих природних прав людини в громадянському суспільстві; адже я розглядаю тут громадянську, суспільну людину, і ніяку іншу. Цю справу слід вирішувати на засадах угоди».Берк Е. Права людини
«Європейський союз функціонує досить своєрідно — це...
фактично надзвичайна суміш авторитаризму, бюрократії та інтервенціоналізму — з одного боку, й угодовства, відсутності стимулів і неефективності — з другого... Можливо, найбільш серйозний недолік цієї... наддержави полягає в тому, що вона не є демократичною, не буде демократичною та і в принципі не може стати такою...».Маргарет Тетчер. Искусство управления государством
У довідникових енциклопедичних виданнях та першоджерелах поняття «консерватизм» визначається в більшості випадків як політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, що орієнтується на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад. Автори політологічного словника підкреслюють, що попри різні форми, консерватизму притаманні спільні ідейні риси: визнання недосконалості людської природи та обмежених можливостей людського розуму; орієнтація на загальний морально- релігійний порядок; переконання про вроджену нерівність людей; ставлення до конституції як до Богом даного порядку; впевненість у необхідності панування закону й законопослушності як форми індивідуальної свободи і т. ін. Можна виділити кілька різних інтерпретацій консерватизму: 1) історична інтерпретація, згідно з якою консерватизм розглядається як аристократично-клерикальна реакція на Велику французьку революцію, як намагання зберегти феодальні порядки, як неприйняття ліберальних прагнень; 2) антропологічна інтерпретація. У даному випа-
дку консерватизм розглядається як вічна загальнолюдська позиція з певними ідеями й цінностями. До останніх відносять традиції, стабільність, авторитет, порядок, свободу разом з відповідальністю, скептицизм тощо. Людина розглядається як істота, яка керується у своїх діях інстинктами, почуттями, розумом. Суспільство стоїть вище за окремого індивіда, а права людини випливають з її обов’язків; 3) ситуаційна інтерпретація. Консерватизм розуміється як засіб думки і дій класів та соціальних верств, які намагаються зберегти існуючі порядки.
1. Походження й еволюція.
2. Основні цнності.
3. Похідні цнності.
4. Різноманітність форм консерватизму.
5. Неоконсерватизм.
6. Консерватизм у XXI столітті.
Ключові слова, поняття і категорії: ієрархія, консерватизм, кратоцизм, органіцизм, приватизм, приватизм, скептицизм, традиціоналізм, традиція.
1.