ФОРМИ НЕЙТРАЛЬНОСТІ

У наведеній вище цитаті Нозік пише про нейтральність щодо окремих людей. Я посилався на нейтральність щодо ідеалів блага. Ці дві ідеї тісно пов’язані. Встановлення різ­ниці між особами полягає в створенні умов для когось реалізувати свої ідеали добра в більш легкий спосіб, аніж ті, що випадають іншим.

A.Нейтральність, що стосується шансів кожної люди­ни здійснювати ідеали добра, які їй пощастило мати.

B. Нейтральність як в А, але також розглядаючи ймо­вірність, що людина прийме скоріше одну концепцію добра, ніж іншу.

Принцип В є більш радикальним, і за відсутності будь- якої особливої причини віддавати перевагу принципу А та враховуючи, що автори, які підтримують нейтраль­ність, мало що говорять на додачу до цього спірного пи­тання, я зроблю припущення, що теорія нейтральності стає на захист нейтральності в сенсі В.

Важливо уявляти собі, що розуміється в обговоренні під принципами нейтральності. «Бути нейтральним... означає робити все можливе, щоб допомагати або пере­шкоджати різним сторонам в однаковій мірі»⁷. Це основ­ний сенс нейтралітету, який я назву принциповим ней-

тралітетом. У цьому розумінні особа є нейтральною тіль­ки тоді, коли вона може впливати на успіх сторін, і до­помагає або заважає їм однаковою мірою, і робить це то­му, що вірить у наявність підстав для таких дій, і її ней­тральність суттєво залежить від факту, що дія має однаковий вплив на успіх сторін. Вторинний сенс ней­тральності розглядає суб’єктів як нейтральних, коли вони можуть впливати на успіх сторін і коли вони впливають на успіх всіх сторін однаково, незалежно від причин, які у них є для такої дії. Коли термін «нейтральний» вико­ристовується в такому сенсі, я посилаюсь на нього як на побічну нейтральність, тому що тут нейтральність може бути випадковим побічним продуктом дії діяча, а не її умисним результатом.

Принципи нейтральності стверджують, що є підстави бути нейтральним. Вони задовольняються будь-якою по­ведінкою, яка впливає на успіх сторін однаковою мірою (побічна нейтральність). Ними керуються люди, які діють нейтрально з принципових позицій, тобто тому, що вони вірять: є підстави не допомагати або не заважати одній стороні більше, ніж іншій. Нас цікавлять політичні теорії, які потребують нейтральності, тобто такі, з яких випливає дія, нейтральна з принципових мотивів. Деякі теорії мо­жуть бути такими, що поведінка, яка з них випливає, є також побічно нейтральною. Але з нашої точки зору ці теорії не викликають особливого інтересу.

Нейтральність іноді розуміється як обов’язкова, при­наймні на перший погляд, бажана. Якщо так, то принци­пи нейтрального ставлення є, знову ж таки на перший погляд, коректними. Але визначення нейтральності, прийняте вище, не узгоджується з такою точкою зору, яка ґрунтується на хибному уявленні, що діяти нейтрально означає діяти справедливо. Монтефйоре наводить відо­мий приклад:

Кожний з двох дітей може попросити свого батька втрутитись у сварку між ними. Батько може знати, що коли він просто «відмовиться втручатися», то старший з дітей, сильніший і кмітливіший, обов’язково візьме гору. Інакше кажучи, рі­шення залишитися нейтральним, згідно з термінами нашого даного визначення, було б рівноцінним рішенню дозволити сильнішій за природою дитині перемогти. Але це може ви­глядати як дуже дивна форма нейтралітету стосовно слабшої дитини⁸.

Слід, однак, відкинути це заперечення. Навіть якщо нейтралітет міг би бути виправданий тільки як засіб спра­ведливого змагання (а фактично я не припускаю навіть цього), його не слід було б ототожнювати з дією, котра забезпечує справедливе змагання. Адвокат, який захищає клієнта перед судом, допомагає зробити судовий розгляд справедливим, але адвокат не є нейтральним. Цей при­клад тільки доводить, що є обставини, в яких невірно дія­ти нейтрально, коли нема навіть на перший погляд при­чин, щоб бути нейтральним.

Прибічники теорії нейтрального політичного ставлен­ня можуть різнитися поглядами з багатьох спірних пи­тань. Але всі вони схвалюють той або інший з вищезга­даних принципів політичного нейтралітету і шукають йо­го втілення через якийсь варіант із наведених нижче принципів обмеження, які обмежують політичне вико­ристання ідеалів добра.

1. Ніяка політична акція не може бути здійснена або виправдана на тій підставі, що вона сприяє ідеалу добра, або на підставі того, що вона дає можливість людям до­тримуватись ідеалів добра.

2. Ніяка політична акція не може бути здійснена або виправдана на тій підставі, що вона сприяє ідеалу добра, за винятком випадку, коли це робиться заради забезпе­чення для всіх осіб рівної можливості дотримуватись у своєму житті і сприяти в своїх спільнотах будь-яким ідеа­лам добра шляхом неполітичних дій.

3. Ніяка політична акція не може бути здійснена або виправдана на тій підставі, що вона сприяє ідеалу добра, за винятком випадку, коли це робиться заради забезпе­чення для всіх осіб рівної можливості дотримуватись у їхньому житті і сприяти в їхніх спільнотах будь-яким ідеа­лам добра та для надання їм можливості зробити це по­літичним шляхом.

Згідно з першим принципом, досягти політичного ней­тралітету намагаються шляхом усунення будь-якого роз­гляду ідеалів добра з усіх політичних обґрунтувань. Дру­гий і третій принципи менш екстремістські. Другий прин­цип дозволяє звернути увагу на ідеали добра при плану­ванні легально-політичної структури для політичних ін­ституцій, але тільки тою мірою, якою він потребує таких організаційних домовленостей, котрі потрібні для того, щоб забезпечити всіх осіб рівною можливістю сприяти у своєму власному житті або в своїй спільноті будь-яким ідеалам добра на свій вибір, за умови, що прагнення до ідеалів обмежується неполітичною діяльністю.

Роберт Нозік і ліберали-лібертаристи ідейно притри­муються різновиду першого принципу. Джон Роулз і ега­літарні ліберали визнають принцип, дуже схожий на тре­тій. Теорія Роулза відрізняється від цього принципу тим, що вимагається рівна можливість дотримуватись ідеї доб­ра тільки в тій мірі, у якій ця можливість залежить від принципу рівної свободи. В усьому іншому принцип різ­ниці дозволяє відхилення від рівного розподілу засобів для дотримання добра, щоб це відхилення мало характер компенсації для груп, становище яких найгірше. Втім, Роулз тільки в незначній мірі опікувався виправленням нерівності за нагоди підтримувати добро, викликаної чиї­мись природними здібностями.

Теорія нейтрального політичного ставлення твердить, що різниця між політичною та іншими видами діяльності є важливою в моральному розумінні. Вона таким чином припускає розмежування між цими двома сферами діяль­ності. Я уникатиму довгих дискусій на цю спірну тему. Політична діяльність тут береться як будь-яка діяльність політичної організації і будь-яка індивідуальна діяльність, мета якої — впливати на існування, устрій, повноваження або на діяльність політичних організацій⁹. Держава та її органи є основними, але не обов’язково єдиними полі­тичними організаціями. Принципи, якими повинна ке­руватись політична діяльність, можна розглядати як по­літичну мораль. Теорія нейтрального політичного став- лення твердить, що політична мораль є виокремленою частиною моралі, у якій деякі мотиви, не хибні взагалі, не відповідають тому, щоб бути основою для (деяких) по­літичних дій. Ця доктрина далі твердить, що такі прин­ципи обмеження, які вона підтримує, принаймні част­ково виправдані тим фактом, що узгодженість з ними забезпечує політичний нейтралітет і що політичний ней­тралітет є передумовою справедливості.

3.