НЕМОЖЛИВІСТЬ СУВОРОЇ ПОЛІТИЧНОЇ НЕЙТРАЛЬНОСТІ

Було доведено, що нейтральне політичне ставлення не­можливе. В цьому розділі розглядається заперечення — спочатку як заперечення проти намагань досягти ней­тральності, усуваючи ідеали з політики, згідно з ліберта- ристськими принципами, а потім як заперечення можли­вості досягти принципів егалітарної ліберальної нейтраль­ності, таких, як 2 або 3.

Деякі аргументи заперечують не стільки можливість політичної нейтральності, скільки саму можливість ней­тральності за будь-яких обставин. Не допомагати і зава­жати — це різні речі. Нейтралітет пов’язаний лише зі сту­пенем допомоги або перешкод сторонам. Це може вести до припущення, що всяке кваліфікування певних дій як нейтральних та всяке апологетизування нейтральності ба­зуються на припущенні, що людина, будучи морально відповідальною (тобто несучи моральну відповідальність) за те, що вона робить, не є морально відповідальною за те, чого вона не робить, або на якомусь подібному роз­різненні. Ті, хто відкидає такий погляд, можуть зробити висновок, що нейтральність неможлива. Однак цей ви­сновок необгрунтований. Таке припущення не закладено в основу кваліфікування певних дій як нейтральності. Апологетика нейтральності, хоч і узгоджується з таким поглядом, не залежить від нього. Це можна обґрунтувати просто тим, що за певних обставин слід віддати перевагу тому, щоб не допомагати, а не тому, щоб допомагати. Бе­зумовно, стверджуючі докази про нейтральність базують­ся на припущенні про існування різниці між тим, щоб не допомагати, і тим, щоб заважати, але вони не передбача­ють, що ця різниця завжди має моральне значення: ней­тралітет не завжди може бути виправданий; вони також не передбачають, що різниця завжди може бути просте­жена: нейтральність можлива в деяких випадках, але може бути неможливою в інших¹⁰.

Другий аргумент, спрямований на те, аби показати, що нейтральність неможлива, стверджує, що висновок — діє людина нейтрально чи ні — залежить від базової лінії, відносно якої оцінюється її поведінка, і що завжди є різні базові лінії, які ведуть до суперечних оцінок і відсутності будь-яких розумних підстав для того, щоб віддати пере­вагу одній з цих оцінок.

розрізняти всеосяжний і вузький нейтралітет. Всеосяж­ний нейтралітет полягає у допомозі й перешкоді сторонам в рівній мірі у всіх справах, що стосуються конфлікту між ними. Вузький нейтралітет полягає у допомозі й переш­коді їм у рівній мірі лише в тих видах діяльності і в за­безпеченні лише тими ресурсами, до яких вони хочуть бути причетними та які вони хочуть отримувати винят­ково у зв’язку з конфліктом.

Термін «нейтральність» у звичайних обговореннях мо­же означати як вузьку, так і всеосяжну нейтральність. Іноді різні проміжні лінії поведінки розглядаються як не­обхідні для нейтральності. Це відбиває той факт, що кіль­ка видів обговорення можуть вести до різних і несумісних ліній поведінки, і всі вони звичайно розглядаються як по­літика нейтральності, тому що всі вони демонструють неупереджений підхід до сторін, що виявляється у відсут­ності більшої допомоги одній із сторін — взагалі або в сфері заходів, що покращують позицію в конфлікті, тощо. Різниця між постачанням військового обладнання і про­довольства — ілюстрація до цього пункту. Всеосяжно нейтральна особа не повинна постачати «червоним» у на­шому прикладі ні озброєння, ні продовольства. Але особа є вузько нейтральною, навіть якщо вона забезпечує «чер­воним» нормальне постачання продуктів харчування. З другого боку, озброєння необхідне спеціально для вико­ристання у військових цілях, і продовження постачання озброєння одній стороні несумісне з нейтралітетом¹¹.

Розглянувши ці другорядні загальні заперечення, ми можемо перейти до головного звинувачення, згідно з яким політичний нейтралітет неможливий. Звинувачення проти лібералів-лібертаристів полягає в тому, що політич­ні дії, які дозволяє їхня теорія, призводять — через закони цієї теорії про власність і про договори — до розподілу засобів реалізації концепції добра, який є неоднорідним і відрізняється від того, який міг би реалізуватися в ін­шому випадку.

Нозік так відповідає на це заперечення:

Не кожна примусова заборона, яка у різній мірі корисна різ­ним людям, порушує нейтральність держави. Чи була б за­борона зґвалтування не нейтральною? Вона була б, за гіпо­тезою, в різній мірі корисною для різних людей; але з боку потенційних ґвалтівників висловлювати незадоволення, що заборона була б не нейтральною стосовно статей... було б

абсурдом. Є незалежна причина для заборони зґвалтування... Те, що заборона, яка може бути так незалежно виправдана, впливає на різних людей по-різному, не стає причиною, щоб засуджувати її як не нейтральну, за умови, що вона була вста­новлена або зберігається через мотиви (або щось подібне), які виправдовують її...

Наскільки переконлива ця відповідь? Це виглядає так, ніби Нозік заявляє, що діяти нейтрально означає діяти згідно з адекватними причинами. Ясно, що це невірно. Нозік може заявити на основі причин, подібних до тих, які він наводить вище, що держава є неупередженою. Ко­ли людина діє на основі адекватних мотивів у справах, що стосуються інтересів інших людей, то кажуть, що вона діє неупереджено, якщо преференції та інтереси цієї лю­дини не зазнають впливів або зазнають, але ці впливи ігноруються. Якщо теорія Нозіка вірна, то держава Нозі- ка, яка не має ніяких інтересів і не надає ніяких особис­тих переваг, дійсно неупереджена. Однак, подібно до суд­ді, який засуджує ґвалтівника, держава Нозіка може бути неупередженою, але вона не нейтральна.

Чи може Нозік заявити, що, навіть незважаючи на те, що його держава не всебічно нейтральна, вона є вузько нейтральною? Конфлікт, в якому, як припускається, дер­жава виступає нейтральною, стосується можливості наро­ду вибирати і успішно дотримуватись концепцій добра (які містять в собі ідеали доброчинного суспільства або світу). Таким чином, це всебічний конфлікт. Нема нічого за його межами, що могло б бути лише корисним, але не є певним чином потрібним для нього. Можна сказати, що все в житті залучене для пошуків кращого життя. Чи може бути людина вузько нейтральною у всебічному кон­флікті?

Ні, якщо вона вірить, що остаточні моральні принци­пи — це всі телеологічні гуманістичні принципи. Ці прин­ципи розглядають вплив дій певної людини на благопо­луччя народу як остаточний критерій для оцінки цих дій і, отже, не залишають ніякої можливості розрізнити вузь­кий і всебічний нейтралітет у всебічному конфлікті. Де- онтологічні теорії не є більш нейтральними. Вони забо­роняють присилування з боку держави на таких підставах, які не пов’язані з наслідками подібних дій держави. Од­нак, якщо дозволене присилування з боку держави завдає одним більше шкоди, ніж іншим, держава не може бути всеосяжно нейтральною.

Подібний аргумент був використаний Т. Неґелом, щоб показати, що теорія Роулза також не є нейтральною:

Основна особливість концепції Роулза щодо неупередженості первісної позиції полягає в тому, що вона має не дозволяти, аби вибір принципів справедливості залежав від конкретної концепції добра, стосовно якої сторони можуть мати розбіж­ності.

Я думаю, що така конструкція не остаточна, і є підстави вва­жати, що її не можна успішно виконати. Будь-яка гіпотетич­на ситуація вибору, яка потребує згоди сторін, має накладати суворі обмеження на мотиви вибору, і ці обмеження можуть бути виправдані лише з точки зору концепції добра. Це один з тих випадків, у яких ми не можемо мати ніякого нейтралі­тету, оскільки нейтралітет потребує підтвердження такою ж мірою, як і всяка інша позиція (с. 8-9)¹³.

Неґел робить особливий наголос на тому, що нема за­собу виправдати умови вибору в первісній позиції з точки зору певного ідеалу добра. Але згодом він з’ясовує, що це так, принаймні частково, тому що здогадно неминучий результат цього вибору в дійсності не є нейтральним:

Первісна позиція, мабуть, передбачає не просто нейтральну теорію добра, а ліберальну індивідуалістичну концепцію, згідно з якою найкраще, чого можна побажати комусь,— це безперешкодний пошук свого особистого шляху за умови, що він не шкодить правам інших.

розвивається у цій книзі далі, але при цьому ігнорується його спірний характер.

Така конструкція є нейтральною щодо різних проектів сус­пільного життя розглядуваного загального типу. Але за умо­ви, що багато концепцій добра не співпадають з індивідуа­лістичною моделлю, чи можна це зображувати як ситуацію справедливого вибору для принципів справедливості? (с. 10). Треба бути уважним, щоб не зрозуміти це питання хиб­но. Роулз часто пише про концепції добра окремих людей так, ніби їхня точка зору полягає в обґрунтуванні кращого життя для себе. Але він також усвідомлює, що ці концеп­ції можуть бути концепціями високого рівня життя для народу в цілому і для всього суспільства. Окремі люди можуть використати свої найголовніші блага, щоб сприя­ти неіндивідуалістичним концепціям добра. Користую­чись словами Неґела, особистості зможуть використати найголовніші блага, щоб втілити

погляди, згідно з якими кращого життя можна легко досягти тільки за певних, добре визначених типів соціальної струк­тури, або тільки в суспільстві, яке узгоджено працює для реа­лізації більш високих якостей і стримування негідних, або тіль­ки за певних типів економічних взаємин між людьми (с. 9). Індивідуалістична упередженість, у якій Негел звину­вачує Роулза, полягає не в тому, що він виключає такі концепції, а в тому, що, розглядаючи їх, він не нейтраль­ний, тому що робить успішне дотримання їх важчим, аніж дотримання індивідуалістичних концепцій добра. Підста­вою для заяви про наявність упередженості для Неґела є те, що «найголовніші блага нерівноцінні при дотриманні різних концепцій добра» (с. 9). Вони служать досить добре індивідуалістичним концепціям, але «вони менш корисні при втіленні» неіндивідуалістичних концепцій. Це, безу­мовно, так. У цьому спірному питанні Роулз висловлю­ється надзвичайно коротко і нечітко. Мабуть, він вважає оцінку матеріальних цінностей непроблематичною ¹⁴ Як­що припускається якийсь ринковий механізм, дійсний або гіпотетичний, то ціна найголовніших благ є функцією пропозиції та попиту, де попит частково визначається ко­рисністю благ у втіленні тих концепцій добра, яких фак­тично дотримуються в цьому суспільстві, і кількістю при­бічників різних концепцій. Незалежно від конкретної оцінки первісних благ, деякі концепції добра буде важче

здійснювати, тобто вони потребуватимуть реалізації біль­шого числа первісних благ, аніж інші. Це не обов’язково мають бути неіндивідуалістичні концепції. Всі концепції, у які входить заохочення і задоволення так званих дорогих уподобань, важче задовольнити, і можна сказати, що тео­рія Роулза дискримінує їх. Мабуть, неіндивідуалістичні концепції посідають місце серед дорогих уподобань, тому що їх реалізація діячем залежить від взаємодії цього діяча з іншими, і ці інші мають погодитись із точкою зору діяча. Це зауваження просто вказує на той факт, що вже самі обмеження, нав’язані суспільству принципами справед­ливості Роулза, роблять втілення деяких концепцій добра більш складним, а дотримання їх — менш принадним, ніж дотримання інших концепцій. Крім того, втілення деяких концепцій добра несумісне з принципами спра­ведливості і виключається зовсім.

З іншого боку, нейтралітет може бути питанням міри. Можна відхилятись від повної нейтральності у більшій чи меншій мірі. Роулз може бути в змозі захистити свою тео­рію, вказавши, що, твердо дотримуючись принципів ней­тральності, він робить так, що завіса незнання гарантує найвищу можливу ступінь нейтральності. Це не дефект його теорії, що він не досяг неможливого. За неможли­вості нейтрального політичного ставлення необхідно до­кладати зусиль, щоб реалізувати його якомога повніше, і саме це гарантує завіса незнання.

У Нозіка нема такої другої лінії захисту. Він твердо сто­їть на принципі нейтральності. Але в дійсності на жодній стадії в конструкції його теорії він не покладається на жо­ден принцип нейтральності. Ні егалітаристський, ні лі- бертаристський принципи обмеження, які обмежують ідеали в політиці, не є нейтральними. Але, на відміну від еґалітаристського принципу, який виступає принципом нейтралітету, тому що намагається довести нейтралітет до максимуму, лібертаристський принцип зовсім не є прин­ципом нейтралітету.

Прибічники теорії Роулза можуть вважати, що друга лінія захисту стає могилою для проблематики. Чи не по­трібно впевнитись, що максимально нейтральна держава дотримується обгрунтованих, вірних концепцій добра? Чи не слід віддати перевагу менш нейтральній державі перед більш нейтральною, коли виявляється, що остання ви­ключає всі або хоча б деякі з обґрунтованих ідеалів добра? Але такі міркування приводять оцінку різних концепцій добра до основ теорії права.

4.