§3. Концепції особи та соціальна кооперація
У цьому розділі ми розглянемо першу прогалину в міркуваннях про свободу. Нагадаю читачеві, що вона стосується підстав, згідно з якими сторони у початковій позиції приймають перший принцип справедливості і узгоджують пріоритетний характер базових свобод, що полягає у домінуванні першого принципу справедливості над другим.
Для ліквідації цієї прогалини я спробую навести деякі аспекти концепції особи і пов’язані з ними аспекти концепції соціальної кооперації16. Розглянемо спершу концепцію особи: існує багато різних аспектів нашої природи, що можуть вважатися ключовими і особливо важливими залежно від нашої мети та точки зору. Цей факт підтверджується широким використанням таких термінів, як Homo politicus, Homo Oeconomicus та Homo faber. Метою справедливості як чесності є опрацювання концепції політичної та соціальної справедливості, яка б відповідала більшості глибинних переконань і традицій сучасної демократичної держави. У цьому розділі ми спробуємо знайти вихід із глухого кута нашої недавньої політичної історії, що полягає у відсутності згоди щодо схеми організації основних соціальних інституцій і способу узгодження їх зі свободою та рівністю громадян як осіб. Таким чином, з самого початку концепція особи розглядається як частина концепції політичної та соціальної справедливості. Тобто вона характеризує, що громадяни думають про самих себе та про інших у своїх політичних і соціальних взаємозв’язках, визначених базовою структурою. Ця концепція може бути застосована для формування ідеалу особистого життя (наприклад, ідеалу дружби) або ідеалу для учасників тих чи інших громадських об’єднань і меншою мірою — для формування морального ідеалу, як, наприклад, ідеал мудрої людини стоїків.Зв’язок між поняттям соціальної кооперації і концепцією особи, яку я хочу запропонувати, можна пояснити таким чином. Поняття соціальної кооперації означає не лише координацію ефективно організованої та керованої загальновизнаними правилами соціальної діяльності, спрямованої на досягнення певних глобальних цілей.
Соціальна кооперація завжди є взаємовигідною, а це значить, що вона містить дві складові: перша з них — це відоме поняття справедливих умов кооперації, які могли б достатньою мірою задовольнити кожного з учасників, аби кожен міг сподіватися, що інші також дотримуватимуться цих умов. Чесні засади кооперації уособлюють ідею взаємодії і обопільності: кожен учасник кооперації повинен одержувати користь від кооперації і водночас виконувати свою частку загальних обов’язків, доведених у відповідній формі й визначених на відповідному рівні порівняно з іншими. Цей елемент соціальної кооперації ми називатимемо «елементом вмотивованості». Інша складова носить назву «елемент раціональності». Вона передбачає надання кожному учаснику кооперації якихось раціональних переваг, що їх кожен з учасників, як особа, прагне досягти. Тоді як поняття чесних засад кооперації є загальновизнаним, уявлення учасників про їхні раціональні переваги загалом різняться між собою. Єдність соціальної кооперації ґрунтується на однаковому розумінні особами поняття справедливих засад.Відповідно поняття справедливих засад кооперації залежить від самої природи спільної діяльності: від глибинного соціального контексту, цілей і прагнень учасників, їхнього ставлення до самих себе та до інших учасників як до осіб тощо. Те, чим є чесні засади кооперації для учасників спільних товариств, асоціацій, малих груп та ко- манд, не підходить для соціальної кооперації. Тому що в цьому випадку ми починаємо з аналізу базової структури суспільства в цілому як форми кооперації. Ця структура містить головні соціальні інституції — конституцію, економічний лад, законодавчий порядок та місце у ньому власності тощо, а також яким чином всі ці інституції об’єднуються в єдину систему. Для базової структури характерне те, що вона забезпечує основу самодостатньої системи кооперації для всіх основних сторін людського життя. Ці сторони обслуговуються різноманітними асоціаціями та групами в межах зазначеної структури.
Оскільки я припускаю, що суспільство, про яке йде мова, є замкнутим, то слід уявити, що єдиний вхід і вихід з нього — це народження або смерть; таким чином, особи, котрі народжуються у суспільстві, сприймають як самодостатню прийняту там схему кооперації. Ми вважатимемо, що люди здатні бути нормальними, повноцінними учасниками кооперативного процесу впродовж усього життя. Із зазначених обмежень випливає, що хоча соціальна кооперація у даному випадку може бути гармонійною і добровільною, вона не добровільна в тому розумінні, у якому є добровільною наша участь або приналежність до тих чи інших асоціацій та груп у суспільстві. В такому випадку соціальній кооперації немає альтернативи, крім підневільного і ображеного підпорядкування або опору і громадянської війни.Нашу увагу буде звернено на осіб, які здатні бути нормальними й повноцінними членами суспільства впродовж усього життя. Здатність до соціальної кооперації береться за найфундаментальнішу, оскільки базова структура суспільства є найпершим суб’єктом справедливості. Чесні засади соціальної кооперації у даному випадку обумовлюють зміст політичної та соціальної концепції справедливості. Проте, якщо ми трактуємо людей у такий спосіб, ми присвоюємо їм дві особливості моральної особистості. Ці дві особливості містять в собі здатність до відчуття правильного і справедливого (здатність віддавати належне чесним засадам кооперації і в такий спосіб бути розсудливим) та здатність оповідувати концепцію блага (і в такий спосіб бути раціональним). Більш вузько — здатність підлягати почуттю справедливості є здатністю розуміти, застосовувати, підкорятися вимогам і діяти на підставі (а не лише згідно) принципів справедливості, як чесних засад соціальної кооперації. Здатність дотримуватись концепції блага є здатністю формувати, переглядати і раціонально дотримуватись такої концепції, тобто концепції, яку ми сприймаємо як гідне людське життя. Концепція блага, як правило, складається з визначеної схеми прагнень і цілей та вимог, дотримання яких окремими людьми та їхніми об’єднаннями, як суб’єктами переконання і лояльності, забезпечує загальне процвітання суспільства.
Крім того, ця концепція містить бачення нашого ставлення до світу — релігійного, філософського чи морального, — відносно якого побудоване розуміння цих цілей і прагнень.Наступний крок — розгляд двох моральних властивостей як необхідної і достатньої умови для того, щоб вважатися повноцінним та рівноправним членом суспільства у питаннях політичної справедливості. Ті люди, що можуть брати участь у соціальній кооперації впродовж усього життя і в змозі дотримуватися відповідних чесних засад кооперації, розглядаються як рівноправні співгромадяни. Для цілей даної статті припустимо, що моральні властивості реалізуються на рівні необхідного мінімуму і поєднуються в кожний момент часу з певною концепцією блага. Враховуючи ці припущення, різноманітність і відмінність природних даних людей та їхніх здібностей можна вважати другорядними: вони не впливають на статус людини як рівноправного громадянина і починають щось означати лише тоді, коли ми прагнемо посісти певне становище чи посаду, тобто належать або є необхідними лише для певних спільних об’єднань людей у рамках суспільства. Таким чином, політична справедливість стосується базової структури суспільства як головної спрямовуючої інституційної структури, у рамках якої розвиваються й реалізуються природні дані та здібності людей і діють різноманітні суспільні асоціації.
Досі нічого не було сказано про зміст чесних засад кооперації, а також, що нас найбільше цікавить, про базові свободи і їхні пріоритети. Аби підійти до цього питання, підсумуємо сказане вище: чесними засадами соціальної кооперації є засади, покладаючись на які, як рівні особи, ми прагнемо співпрацювати у довір’ї з іншими членами суспільства впродовж усього життя. Дозволю собі додати: співпрацювати на основі взаємної поваги. Останнє зауваження означає, що чесні засади кооперації можуть влаштовувати всіх членів суспільства без образ і приниження (або нечистої совісті), якщо громадяни поважають самі себе та інших, оскільки їм достатньою мірою притаманні дві моральні засади, що формують фундамент рівноправного громадянства.
Зважаючи на сказане, проблема визначення базових свобод та обґрунтування їхнього пріоритетного характеру може розглядатись як проблема визначення відповідних чесних засад кооперації на підставі взаємної поваги. До релігійних воєн XVI-XVII ст. ці чесні засади розглядались у вузькому розумінні: соціальна кооперація на підставі взаємоповаги з людьми іншого віросповідання (тобто з тими, хто, за термінологією, прийнятою у цій праці, сповідує радикально відмінну концепцію блага) вважалась неможливою. Як філософська доктрина, лібералізм зародився саме у ці часи, як реакція на різноманітні аргументи на користь релігійної толерантності17. У XIX ст. ліберальна доктрина в основному була сформульована в роботах Констана (Constant), Токвіля (Tocqueville) та Міла (Mill), виходячи з контексту сучасної демократичної держави, появу якої вони вважали невиз- воротною. Ключове твердження доктрини лібералізму полягає в тому, що рівноправні громадяни можуть мати радикально відмінні й дійсно непорівнянні та непримиренні концепції блага18. В сучасному демократичному суспільстві існування такого розмаїття способів життя — нормальна умова, яка може бути порушена лише автократичним використанням державної влади. Таким чином, лібералізм сприймає множинність концепцій блага як факт сучасного життя, якщо, звичайно, ці концепції не виходять за рамки, визначені відповідними принципами справедливості. У цій праці ми спробуємо показати, чому множинність концепцій блага є сприятливою для суспільства, а також те, яким чином режим свободи може використати цю множинність концепцій блага для реалізації численних переваг людського розмаїття.Моя мета окреслити у цій лекції зв’язки між базовими свободами з їхньою системою пріоритетів та чесними засадами соціальної кооперації рівноправних людей, як зазначалося вище. Я звернувся до концепції особи і пов’язаної з нею концепції соціальної кооперації, аби спробувати розвинути ліберальний підхід на крок далі — тобто прив’язати їхні положення до двох основних філософських концепції і, таким чином, показати, як базові свободи з їхньою системою пріоритетів можуть розглядатися як належні до чесних засад соціальної кооперації там, де природа цієї кооперації цілком відповідає вимогам, що накладаються зазначеними концепціями. Соціальна єдність не повинна ґрунтуватись на єдиній концепції блага, визначеній загальновизнаною релігією або філософською доктриною, вона повинна спиратись на громадське уявлення про справедливість, що відповідає концепції громадянства у демократичній державі як об’єднання вільних і рівноправних осіб.