Мінімальна держава — це найбільш екстенсивна держава, яку можна виправдати. Будь-яка екстенсивніша держава порушує людські права.
Втім, чимало людей висувають переконливі аргументи, що виправдовують екс- тенсивнішу державу. У межах моєї книжки неможливо розглянути всі ці аргументи, тому я зосереджуся на найвагоміших і загальновизнаних, щоб показати, де вони хибують.
У цьому розділі ми проаналізуємо ті погляди, які обстоюють доцільність екстенсивнішої держави, посилаючись на те, що вона є необхідним (або найліпшим) засобом для досягнення розподільної справедливості; у наступному розділі ми розглянемо всілякі інші аргументи.Термін «розподільна справедливість» — не нейтральний. Почувши слово «розподіл», більшість людей уявляє це так, що якийсь суб’єкт чи організація застосовують певний принцип або критерій, згідно з якими і забезпечується громадське споживання. У процесі такого розподілу часток може статися помилка. Отож принаймні залишається відкритим питання, чи треба перерозподіляти; чи повинні ми переінакшувати те, що вже зроблено, хоч і зле. Але ж ми перебуваємо не в становищі дітей, яким хтось роздав по кусню пирога, а потім надумався виправити свій невдалий розподіл. Не існує централізованого розподілу, не існує жодної особи чи групи, уповноваженої контролювати всі ресурси, вирішуючи, як саме слід розподілити їх і роздати. Все, що припадає тій чи тій особі, вона отримує від інших через обмін або як дар. У вільному суспільстві різні особи контролюють неоднакові ресурси, і нові статки виникають завдяки вільному обміну та вільній діяльності. Тут не більше розподіляння або розподілу, аніж у процесі утворення в суспільстві подружніх пар, коли особи самі обирають, із ким узяти шлюб. Підсумковий результат є наслідком багатьох приватних рішень, ухвалюваних окремими індивідами. Це вірно, що деякі застосування терміна «розподіл» не пов’язані з попереднім ак-
том розподіляння, здійснюваним за певним критерієм (наприклад, «імовірний розподіл»); втім, попри назву цього розподілу, ми воліємо вживати чітко нейтральну термінологію. Ми говоритимемо про майно людей; принцип майнової справедливості описує (почасти), що саме справедливість приписує нам (вимагає від нас) чинити стосовно майна. Насамперед я викладу власний погляд на майнову справедливісь, а далі повернуся до обговорення альтернативних підходів.