7.3. РОБОТОТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЇ АДИТИВНОГО ВИРОБНИЦТВА: ГЛОБАЛЬНА РЕВОЛЮЦІЯ В МІЖНАРОДНІЙ ЕКОНОМІЦІ ТА ВІЙСЬКОВІЙ СПРАВІ

Розвиток робототехніки - це не здобуток виключно сьогодення. Безумовно, ще із середини 60-70-х років можна було спостерігати тенденцію щодо збільшення використання роботів у промисло­вості та виробництві.

Розумні машини стають дешевшими і досконалішими, вони дедалі частіше замінятимуть людську працю, особливо на відносно структурованому виробництві (в тому числі на заводах) і там, де пе­реважають рутинні операції. Інакше кажучи, передислокація вироб­ництва - лише проміжна стадія на шляху до автоматизації» [279].

Це зрозумілий виклик для тих країн, які завжди робили ставку на залучення інвестицій, використовуючи низький рівень оплати праці у своїх країнах, низьку частку оплати праці в кінцевій про­дукції. І це характерно не лише для значної кількості країн Азії та Африки, а й для України, де станом на 2011 р. частка заробітної плати у собівартості продукції становила лише 6 % [316], на про­тивагу західноєвропейським показникам у 45-46 %.

Нині дедалі більше експертів звертає увагу на те, що вже в осяжній перспективі можна очікувати дійсно стрімкого техно­логічного прориву у сфері робототехніки, що потенційно може повністю переформатувати чинну глобальну економічну модель. Ті ж держави, які проігнорують цю нову реальність, знову вияв­ляться у ролі наздоганяючих протягом усієї наступної техноло­гічної революції і залишатимуться лише загальним тлом для справді важливих світових процесів.

Ще 2009 р. американський фахівець із проблематики війн ХХІ ст. П. Сінгер (P.W. Singer) звертав увагу [318] на те, що коли американська армія входила на територію Іраку, в неї було лише 12 безпілотних дронів і жодної наземної безпілотної системи, тоді як у 2009 р. перших налічувалося 5 300, а число других досягло 12 000. І кожна з таких систем реально рятувала життя людей. «Те, що ми зараз маємо, - зазначав П. Сінгер, - це рівень автомобілів Г. Форда та літаків братів Райт порівняно з тим, що буде завтра... адже завдяки закону Мура ми можемо очікувати, що обчислювальні можливості роботів майбутнього будуть у мільярди разів потужніші за сьогоднішні». Можливість істотно скоротити людські втрати внаслідок використання роботів - один із ключів до того, чому ці технології набувають такого значення для військового комплексу.

Витіснення не завжди прогнозованого людського фактору при веденні воєнних дій сприяє низці супутніх позитивів для розвитку зазначеного військового напряму - загальному зменшенню кіль­кості залучених військовослужбовців та зниженню психологічного тиску на них. Є й цікаві суто етичні причини, за допомогою яких [319] обґрунтовується більш широке застосування роботів у во­єнних діях: роботи не можуть «втратити розум» через психоло­гічне перенавантаження, поводитися непристойно чи чинити злочини (наприклад, займатися мародерством) та багато іншого.

Істотно вплинути на структуру світової економіки може три­вимірний друк. Дослідники з Atlantic Council [320] зазначають, що адитивні технології (які іноді називають технологіями ЗВ-друку) можуть потенційно стати «підривною» (disruptive) технологією.

Потенціал такої «підривної» (тобто такої, що докорінно змінює процеси) технології є не менш значущим, ніж у комп'ютера чи ін­тернату. І це зумовлюватиме цілком нову політику щодо інтелекту­ального піратства, адже власне об'єкт захисту може істотно змі­нитися: «Конвергенція Інтернету, цифровізація музики та поява медіа-плеєрів стали драмою для авторського права у музичній сфері. Технології ЗП-друку так само можуть порушувати авторські права у художній, дизайнерській сфері, питанні товарних знаків та патентів і навіть у більш широкому правовому сенсі» [321]. На думку дослід­ників, усе це може не лише змістити економічні баланси в усьому світі, а й вплинути на геополітичний складник - призвести до мало не повної реструктуризації сталих систем розподілення виробництва та споживання, а отже, і взаємозв'язку різних світових гравців.

Формально історія ЗП-друку сягає 1948 р., коли з'явилися перші прототипи таких принтерів, однак масового розвитку ця технологія набула лише на початку 2000-х. З того часу технологія динамічно розвивається і вже використовується у значній кіль­кості сфер діяльності. Наприклад, у медицині розроблено перші ЗП-принтери, що можуть друкувати елементи (як на рівні мате­ріалів, так і цілісних об'єктів, зокрема протезів), затребувані в ор­топедії та хірургії, щороку сфера їх застосування розширюється, включаючи друк органів.

Активніше технології використовуються у промисловості. Наприклад, компанія Boeing уже використовує [322] ЗП-друк для виготовлення та проектування своїх двигунів. Дослідники з Університету Саутгемптона змогли повністю виготовити на ЗП-принтері безпілотний літак (дрон) [323]. У Китаї було створено ЗП-принтер, здатний роздруковувати кронштейни для оптичної лінзи космічного апарата, складні деталі обладнання для контролю за змінами ядерної енергії, деталі для автодвигунів та лі­таків [324].

Дедалі інтенсивніше 3D-gpyκ проникає у традиційну промисло­вість і сфери виготовлення промислового обладнання. Наприклад, корпорація Halliburton уже використовувала цю технологію для друку компонентів бурового обладнання [325]. Досить активно 30-принтери використовуються в автомобілебудуванні. В 2014 р. під час шестиденного шоу в Чикаго за 44 години було повністю надруковано електромобіль, у якому замість близько 20 тис. тра­диційних деталей було лише 40 основних [326]. І хоча частина елементів все одно була створена за класичними технологіями (акумуляторна батарея, проводка та електродвигун), однак все ж це вельми цікавий досвід (при тому, що вартість такого автомобіля порівняно невисока).

Ще одна важлива сфера використання 30-друку - будівництво. Наприклад, цікавим є проект китайської приватної компанії [327], яка створила спеціальний 30-принтер для друку будівель. Для цього принтер використовує спеціальну суміш на основі бетону та відходів будівництва. При цьому швидкість будівництва - близько 10 бу­дівель на 200 м² за добу, а собівартість однієї будівлі - близько 5 000 дол. США. Безумовно, естетичні якості цих будівель усе ще за­лишають бажати кращого, однак якщо йдеться про необхідність швидко забезпечити велику кількість людей оселями (наприклад бі­женців), то це досить цікавий варіант. Є й інші проекти в цьому на­прямі, зокрема європейські (один із таких реалізується в Амстердамі архітектурною компанією, однак через особливості використову­ваних матеріалів розрахований на значно більший період) [328].

Про перспективність цієї сфери свідчить і те, що в окремих країнах уже розробляються національні програми стимулювання ЗО-друку. Так, уряд Південної Кореї влітку 2014 р. прийняв десяти­річну програму стимулювання цієї технології [329] як експортного «локомотива» країни. В межах плану передбачаються масові освітні програми для населення щодо використання 3О-принтерів, закупівля до 2017 р. таких принтерів у всі школи країни та нав­чання принаймні 13 тис. учителів користуватися ними. Крім того, по всій країні має бути відкрито до 130 спеціальних промо- ційних центрів, що просуватимуть 3О-друк. Основне ж завдання цієї програми - привернути до цієї технології увагу великих компаній та простимулювати її використання у масштабних виробництвах.

Однак 3D-gpyκ має і свій, як кажуть дослідники, «темний бік» - це можливості його використання у воєнних і злочинних цілях.

У військових цілях 3Л-друк активно використовується в США, зокрема, під патронатом відомої урядової структури Defense Advanced Research Projects Agency (DARPA), під егідою якої колись було створено прообраз інтернету - ARPAnet. Зараз DARPA ви­являє зацікавленість у технологіях ЦП-друку з використанням ме­талів та їх сплавів [330]. Мета таких досліджень - майже повний перезапуск самої системи військового виробництва, починаючи від дизайну нового обладнання і закінчуючи запуском його про­мислової серії. Якщо до останнього часу військовий сектор пере­важно мав справу із глибокими модифікаціями старих моделей, доопрацьовуючи їх та додаючи нові технологічні рішення, то в про­ектах DARPA використання JD-друку зменшить час створення нової техніки до трьох років, причому починаючи від простого ма­люнка майбутнього виробу і закінчуючи його промисловим ви­робництвом. На такі проекти DARPA готова витратити близько 300 млн дол. США [331]. Про те, наскільки це важливо для ЗС США і наскільки вони просунулись у застосуванні цих технологій у власних інтересах, свідчить такий факт: у 2017 р. дослідники з американського військового Центру досліджень, розвитку та ін­женерії змогли повністю надрукувати на JD-принтері не лише новий гранатомет, а й гранату, а потім вистрелити нею з видруку­ваного гранатомета [332].

Крім того, ЦП-друк має значну цінність для військової сфери і через низку інших факторів, передусім - оперативного поста­чання підрозділів. Як слушно зазначають окремі автори, за умов дійсно потужного розвитку ЦП-друку «стає непотрібним постійне збереження великої кількості запасних частин. Їх пришвидшена відправка в багатьох випадках більше не буде необхідною. Можливість друкувати запасні частини матиме особливі наслідки для бізнесу, військових і користувачів. Саме військові часто змушені підтримувати великі запаси таких частин на суднах, іно­земних базах і на фронтах. Видатки на це можуть бути істотно зменшені за рахунок розгортання принтерів та матеріалів, які дадуть змогу виготовляти широкий асортимент усіх необхідних частин, а не зберігати готові елементи. Саме тому ці технології і виявляються у фокусі уваги DARPA» [цит. за: 320].

Крім DARPA, можливостями ЗР-друку для власних цілей ці­кавляться й окремі військові відомства США. Наприклад, на за­мовлення ВПС США інженерами з Університету Прінстона були надруковані прототипи лінз для пілотів, які дають змогу виводити візуальну інформацію прямо на око [333].

Визначальним може стати вплив технології ЗР-друку і на весь безпековий сектор (не лише суто військовий). Адже основна пе­ревага технології - більш дешевий і швидкий випуск продукції - призводить і до нових ризиків. Наприклад, ця технологія може стати новим складником стратегії терористів, бо дає змогу дру­кувати предмети будь-якої складності, в тому числі зброю та набої. Терористи можуть повністю позбавитися залежності від вій­ськового виробництва потужних країн, виготовляючи власну зброю, яка до того ж майже не ідентифікується сучасними за­собами перевірки. І це не теоретична перспектива: у 2014 р. у Японії вперше було винесено вирок (3,5 року) японцю [334], екс-співробітнику Технологічного інституту Сенан, який на до­машньому ЗР-принтері виготовив шестизарядний пістолет власної конструкції (хоча і з окремими металевими елементами) і на відео [335] довів, що він цілком може стріляти набоями 38-го калібру. Цей випадок вже не поодинокий: в Австралії до 6 місяців ув’яз­нення було засуджено місцевого мешканця, який надрукував на ЗР-принтері окремі частини пістолета, що у зібраному стані становили цілісну зброю, яка стріляла бойовими набоями [336].

Цей випадок ставить під сумнів і всю концепцію державного контролю за розповсюдженням зброї, оскільки затримати зга­даного японця вдалося лише тому, що він сам виклав відео із ви­пробуваннями своєї зброї. Нині правоохоронним органам до­ведеться мати справу зі значною кількістю нових загроз від кримінальних елементів, терористів, які досі було навіть складно уявити. Особливо у випадках одночасного використання робото­техніки з ЗР-друком у злочинних цілях. Можна навіть друкувати не лише «жорсткі» предмети, а й нові види ліків, а отже, й нові види наркотиків [337]. Порівняно із діючими схемами виробництва нар­котичних речовин цю діяльність навряд чи можна вважати небез­пекою завтрашнього дня, однак така перспектива існує.