З нескінченного різноманіття закономірностей людського мислення, які змінюються з розвитком людства, формальна логіка виділяє три основних закони
З нескінченного різноманіття закономірностей людського мислення, які змінюються з розвитком людства, формальна логіка виділяє три основних закони, які визначають найзагальніші характеристики того найпростішого типу мислення, який характерний для всіх людей, незалежно ні від їх освіти, ні рівня культурного розвитку.
Суть цього типу мислення полягає в тому, що в його рамках ми відволікаємося від тієї обставини, що світ ні на мить не залишається незмінним, що він розвивається, що вічний рух, постійне перетворення одних форм в інші є способом існування всього сущого.Закон тотожності, який є першим законом логіки, стверджує, що поняття повинні залишатися незмінними протягом одного міркування.
В основі цього закону лежить метафізичне уявлення про світ як сукупність незмінних речей, що якимось чином одна з одною взаємодіють. Колись цей закон формулювався таким чином: кожна річ тотожна сама собі, тобто кожна річ є те, чим вона є. Коли стало очевидним, що все в світі змінюється, закон було переформульовано: поняття повинні залишатися тотожними самим собі. Але й це формулювання не можна було визнати правильним. Адже якщо предмети змінюються, а поняття про них залишаються незмінними, то дуже швидко виявиться, що ці поняття вже не відповідають предметам, які змінилися, стали іншими. Тому й з'явилося формулювання закону тотожності, в якому йдеться по незмінність понять тільки впродовж одного міркування.
Треба зауважити, що під міркуванням в даному випадку мається на увазі не просто одне чи кілька речень. Міркуванням з точки зору формальної логіки виступить і окреме наукове дослідження і навіть певна наука в цілому. Зверніть увагу на те, що саме однозначність понять, термінів і виступають основою єдності тієї чи іншої наукової теорії.
З такої точки зору закон тотожності є багато в чому виправданим. Як кажуть інколи, перш ніж про щось говорити, треба «домовитися про терміни».
Звичайно, дати однозначне тлумачення будь-якого терміну дуже важко, а, може, й неможливо. Скажімо, спробуйте визначити точно, що таке «людина» або що таке «світ». «Точних» визначень цих понять буде безліч і кожне по-своєму буде правильне. Але закон тотожності тим і корисний, що він пропонує давати визначення не «на всі випадки життя», а тільки в межах одного «міркування». Скажімо, науці біології не так уже й важко визначити, що таке «людина», тобто вияснити, чим вона відрізняється від усіх інших тварин. Інша річ, що біологічним визначенням поняття людини не розкривається. Знаючи навіть дуже детально анатомію, фізіологію і навіть молекулярну структуру виду «homo sapiens», ми ні на крок не просунемося вперед у розумінні сутності людини, не зуміємо пояснити ні здатності до мислення, ні здатності до будь-якого іншого виду праці.Чим абстрактніша теорія, тобто чим більше вона відволікається від якісних характеристик предметів, тим більше значення в ній має закон тотожності. Так на рівні арифметики він має абсолютне значення, а от у філософії він майже абсолютно позбавлений сенсу. В цілому, для теорії закон тотожності має мінімальне значення, адже теорія тільки там і починається, де зникає однозначність і з'являється потреба розібратися в у взаємопереходах предметів, явищ, а відповідно і понять.
Зате важко переоцінити практичне значення закону тотожності. Без строгого виконання закону тотожності неможливо уявити собі математичне моделювання процесів і явищ. А математичне моделювання лежить в основі комп'ютерного програмування, без якого неможлива сьогодні будь-яка сфера діяльності людини.
Не менш важливе значення має однозначне розуміння термінів в сфері права, в техніці, в медицині, у військовій справі.
Закон виключення суперечності полягає в твердженні, що два несумісних судження не можуть бути в один і той же час, в одному і тому ж відношенні, істинними чи, навпаки, хибними.
Істинним в формальній логіці ще з часів Арістотеля вважають твердження, яке відповідає дійсності.
Відповідно, хибним буде те судження, яке дійсності не відповідає.Несумісними називають судження, в одному з яких стверджується те, що заперечується в іншому. Наприклад, несумісними будуть судження «Іванов знає англійську мову» і «Іванов не знає англійської мови».
На перший погляд те, що ці судження не можуть бути одночасно істинними чи хибними, очевидно. Адже вони один одного виключають. Але це не зовсім так.
Зверніть увагу на обмеження, які накладаються на дію закону виключення суперечності: «в один і той же час, в одному і тому ж відношенні». Так, скажімо, твердження про те, що Іванов знає англійську мову, могло бути хибним в час, коли Іванову було шість років і він тільки-но пішов до школи. Але це ж саме судження може виявитися істинним через двадцять років, коли наш Іванов закінчив вуз за спеціальністю «англійська мова» і кілька років прожив в Англії.
Або розглянемо таку ситуацію. Іванов пред'являє атестат про середню освіту, в якому записана оцінка «дванадцять» з англійської мови. Ця оцінка свідчить саме про те, що власник атестата знає англійську мову. Але, коли йому запропонують, виходячи з цього, роботу перекладача, він, скоріш всього, відмовиться, пояснивши це тим, що він не знає англійської мови. І дійсно, знати англійську мову для того, щоб одержати «дванадцять» в школі, і знати англійську мову для того, щоб працювати перекладачем, - далеко не одне і те саме. Тут судження «Іванов знає англійську мову» і «Іванов не знає англійської мови» цілком можуть виявитися одночасно істинними чи, навпаки, одночасно хибними, тому що будуть розглядатися в зовсім різних відношеннях.
Неважко помітити, що закон виключення суперечності тісно пов'язаний з законом тотожності і є, власне, його інтерпретацією для суджень. Якщо в законі тотожності виражається вимога тотожності понять самим собі, то закон виключення суперечності ставить вимогу тотожності суджень самим собі, з одного боку, і тим реальним відношенням між предметами і їх ознаками, які виражені в цих судженнях.
Відповідно, і теоретична цінність цього закону не більша, ніж закону тотожності. Якщо реальний світ вічно змінюється, перетворюється, перебуває у стані вічного переходу з одних форм в інші, то і в теорії, тобто у відображенні цього світу, не можна виключити суперечності, не погрішивши при цьому проти істини. Та й критерієм істинності людських знань, давно відомо, є не відповідність дійсності в якийсь певний момент, а практика як процес зміни цієї дійсності людьми.
Проте, так як і закон тотожності, закон виключення суперечності має велике практичне значення. Досить вказати на те, що саме ідея, висловлена в законі суперечності, лежить в основі мови сучасних електронно- обчислювальних машин. В цій області закон виключення суперечності мусить виконуватися беззаперечно. По-перше, з машиною не можна було б «спілкуватися» інакше, як через «мову», яка являє собою систему команд, побудованих на основі взаємовиключаючих пар «сигнал - відсутність сигналу». По-друге, принцип виключення суперечливих команд мусить виконуватися для будь-яких комп'ютерних програм. Цей закон працює беззастережно і в будь-яких інших механічних та електромеханічних системах.
Закон виключеного третього традиційно формулюється так; з двох суперечливих суджень одне буде істинним, інше - хибним. Третього - не дано.
Це значить, що будь-яке судження може мати тільки два значення - бути істинним, тобто відповідати дійсності, чи хибним, тобто не відповідати дійсності. Третього значення для суджень традиційна формальна логіка не визнає.
Треба зауважити, що бувають такі формально-логічні теорії (їх називають багатозначними логіками), які оперують не тільки значеннями істина та хиба, а й проміжними значеннями суджень, скажімо - «невизначено», «швидше істинно, ніж хибно», «швидше хибно, ніж істинно» тощо.
Власне, вже Арістотель зауважив, що, скажімо, для суджень про майбутнє не завжди можна однозначно визначити, будуть вони істинними чи хибними. Наприклад: «Завтра буде морська битва».
Ми не можемо точно сказати, чи це судження істинне, чи хибне.Правда, «батько логіки» зупинився на цій констатації. Наука ж пішла далі. Вона не тільки навчилася оперувати зі значенням «невизначеності» як із значенням, рівноцінним значенням «істина» і «хиба» (на основі троїчного коду та трьохзначної логіки була побудована радянська електронно- обчислювальна машина «Сетунь-70», і цей напрямок сьогодні вважається одним з найперспективніших в комп'ютерній галузі), а й створила багатозначні логіки.
Адже значення «невизначеності», чи «порожнього», як його називав ще сам Арістотель, може бути різним. Візьмемо все той же приклад з морською битвою, але трохи конкретизуємо його. Візьмемо два судження: «завтра буде морська битва в Перській затоці», та «завтра буде морська битва в Аральському морі».
Значення обох цих суджень невизначене. Але це далеко не одна і та ж невизначеність. Ймовірність морської битви в Перській затоці, яка нашпигована військовими суднами ворогуючих країн, і в Аральському морі, де нема військових кораблів, далеко не однакова.
Тобто за ступенем близькості до «істини» чи «хиби» значення «невизначеності» може бути диференційоване.
Всім відомі графи в соціологічних анкетах: «задовольняє», «швидше задовольняє, ніж не задовольняє», «швидше не задовольняє, ніж задовольняє», «не задовольняє», «не знаю».
Звичайно, градацій може бути скільки завгодно, залежно від потреби. Зараз існують навіть так звані n-значні логіки, коли сама кількість ступенів невизначеності є невизначеною.
Як відомо, закон - це вираження в поняттях істотного, необхідного зв'язку явищ природи суспільства, чи свідомості. Четвертий закон логіки - закон достатньої підстави - не є законом в такому розумінні цього слова. Він більше подібний на закон в юридичному розумінні. Це вимога, яку пред'являє логіка до того, хто хоче скористатися її засобами. Закон достатньої підстави був сформульований тільки в епоху Нового часу. Звучить він так: будь-яке судження мусить бути достатньо обґрунтованим.
Необхідність введення цього закону була пов'язана з тим, що у логіки з'явився новий «користувач» - наука.
Логіка за той час виробила певні формальні процедури, які, за умови їх правильного використання, дозволяли з уже відомих суджень одержувати нові судження. Важливо було тільки те, що вихідні судження мусили бути істинними. Інакше не можна було чекати, що істинними будуть судження, одержані формально-логічним шляхом.
Проблема полягала в тому, що формальна логіка сама по собі не володіє засобами перевірки істинності чи хибності будь-яких суджень. Раніше, до появи науки вона мала справу, як правило, з судженнями, істинність чи хибність яких була або очевидною (наприклад, «всі люди смертні», «кінь - тварина», «Олександр - людина» тощо), або сприймалася на віру («бог - всемогутній», «душа - безсмертна»), Інша річ - твердження спеціальних наук. Ix значення, тобто чи є вони істинними, чи хибними, далеко не завжди бувають очевидними. Тому закон достатньої підстави вимагає, щоб науки, які використовують методи формальної логіки, самі дбали про істинність початкових суджень, до яких будуть застосовуватися ті чи інші формально-логічні процедури.
Запитання для самоконтролю
Які основні закони формальної логіки ви можете назвати? В чому полягає сутність закону тотожності, та які можливі причини його порушення? В чому полягає різниця між законом виключеного третього та законом суперечності? Як ви вважаєте, чи порушив закон суперечності журналіст, який назвав свою статтю «Знайомі незнайомці»?
Завдання для закріплення матеріалу
Визначте, який закон логіки порушено у наступних твердженнях.
1. Вона була лідером в групі, але ніхто з групи цього не визнавав.
2. Прошу зняти мене з антени у зв’язку з переїздом на нове місце проживання.
3. Труп був теплий, але ознак життя чомусь не подавав.
4. Інфляція остаточно подолана, оскільки так було сказано в офіційному зверненні президента до громадян.
5. Портрет намальований відомим художником. Я нещодавно бачив його.
6. Категорично заперечую, що я дрібний хуліган, адже я людина з вищою освітою!
7. Свято продовжувалося; всі веселилися, але дехто був пригнічений тим, що трапилося.
3.