Тема 2. Поняття та логічні операції з ними

1.Поняття як форма мислення: загальна характеристика., властивості та ознаки.2.Зміст, структура та обсяг поняття. Закон оберненого відношення між змістом та обсягом поняття. 3.Види понять.

1.Процес мислення, незалежно від того про що ми міркуємо (кос­мос, право, поезія) або на якому рівні міркуємо - буденному чи науковому - носить, в основному, понятійний характер, але вміння оперувати поняттями дається людині не від народження, а формується і розвивається в процесі практики.

Значення логіки заключається в тому, що вона допомагає перетвори­ти цей процес із стихійного в свідомий і зробити його інтенсивним і плідним.

Поняття як форма мислення є такий спосіб відображення дійснос­ті, коли предмет розкривається через сукупність його ознак. Тому мати по­няття про предмет означає знати, які ознаки йому притаманні, в яких зв'язках і відношеннях він знаходиться з іншими предметами і чим він від них відріз­няється.

Ознаки предмета мають різноманітний характер. Перш за все, їх мо­жна розділити на істотні - це такі ознаки, які відображають природу предме­та, його сутність і відрізняють його від усіх інших предметів та неістотні ознаки - це ознаки, наявність або відсутність яких не приводить до зміни предмета чи явища. Різниця між істотними та неістотними ознаками віднос­на: ознаки, що є істотними, із розвитком і змінами предмета можуть перетво­рюватися в неістотні і навпаки.

Ознаки предмета також можуть бути: загальними і одиничними, осо­бливими (специфічними), суттєвими і несуттєвими, необхідними і випадко­вими, подібними тощо.

Створення понять - це не дзеркальне відображення предметів дійс­ності, а складний діалектичний процес, який включає в себе багато логічних прийомів. Щоб утворити поняття, необхідно вивчити предмет в усіх його іс­тотних проявах. Утворення того чи іншого поняття - це завжди крок уперед у пізнанні навколишнього світу, новий ступінь у розвитку науки.

Відображуючи дійсність, поняття мають певну відносність. Так, вони можуть виникати до виникнення самого предмета: соціалізм, комунізм. Пре­дмет може зникнути, а поняття залишається: первісна людина, рабовласни­цький лад. В процесі розвитку виникають нові поняття: інформаційне суспі­льство, Інтернет. В цілому, поняття виконують в нашому житті 2 основні фу­нкції: пізнавальну, об'єднуючи пізнавальну, абстрактну діяльність людини і виступаючи мовою науки, та комунікативну - закріплюючи свої знання в фо­рмі понять, люди обмінюються ними в процесі діяльності та передають їх на­ступним поколінням.

Поняття нерозривно зв’язані з мовою, адже поняття виражаються і закріплюються в словах і словосполученнях. Але єдність поняття і слова не означає їх повного збігу. В мові існують омоніми (слова, що мають однакове звучання, форму, але різний зміст - коса, закон) або синоніми (слова, що ма­ють різне звучання і форму, але виражають одне і те ж поняття - угода і до­говір, правознавство і юриспруденція). Це приводить до полісемії (багатоз­начність слів), коли змішуються поняття і допускаються помилки в мірку­ваннях. Отже, необхідно точно встановлювати значення слів, щоб викорис­товувати їх правильно.

В різних галузях науки і техніки розробляється особлива система по­нять - термінологія. Термін - це слово чи словосполучення, яке означає ви­значене поняття, що характеризується однозначністю в межах даної науки. Наприклад, в Кримінально-процесуальному кодексі пояснюються такі термі­ни: суд першої інстанції, суддя, прокурор, слідчий тощо. Це дозволяє прави­льно застосовувати правові терміни.

2.Зміст, структура та обсяг поняття. Закон оберненого відношен­ня між змістом та обсягом поняття. За своєю логічною структурою понят­тя складається зі змісту та обсягу.

Змістом поняття є сукупність ознак, на підставі яких узагальню­ються і виділяються у понятті предмети певного класу.

Зміст поняття схематично виражається так: A (bcd...), де A - це по­няття взагалі, а bcd. - мислимі в ньому ознаки предметів.

В системі ознак, які утворюють зміст поняття, слід виділити: родові- загальні і суттєві для всіх предметів даного класу та видові - загальні і сут­тєві лише для даного предмета, які відрізняють цей предмет від інших. Так, родовою ознакою по відношенню до поняття права виступає ознака “норми поведінки людей”, які включають і неправові норми - норми моралі, а видо­вою ознакою є те, що вони санкціонуються державою і їх виконання забезпе­чується примусовою силою державних органів.

У кримінальному праві поряд з терміном “зміст поняття” існує спе­цифічне поняття “склад злочину”. Під “складом злочину” розуміється сукуп­ність суб‘єктивних ознак, при наявності яких суспільно небезпечна дія ви­знається злочином за кримінальним законом. Відсутність хоча б однієї з ознак, названих у законі, означає відсутність злочину в цілому. У такому ви­падку скоєне не може бути кваліфіковане за статтею закону, в якій описаний даний склад злочину.

Обсяг поняття - це множина предметів, кожний з яких є носієм ознак, що складають зміст поняття. Так, обсяг поняття “право” включає всі сукупності правових норм, які існували, існують і виникнуть у майбутньому.

Графічно обсяг понять зображається у вигляді кола, де А- це будь- яке поняття.

Предмети, які входять в обсяг поняття, називаються класом або множиною. Наприклад, до поняття “право” відносяться різні підкласи - істо­ричні форми права, різні галузі права тощо.

Окремі предмети, які входять до класу, називаються елементами.

Клас предметів може бути універсальним - охоплює всю сукупність предметів - планети Сонячної системи, жителі Донецька, столиці світу; оди­ничним - складатися з одного предмету - Земля, Донецьк, пустим - не включає жодний предмет - кентавр, світовий розум.

Зміст і обсяг понять органічно пов'язані між собою. Ці відносини виражені законом оберненого відношення між змістом і обсягом понять. Згідно з законом, збільшення обсягу поняття приводить до зменшення змісту, а зменшення обсягу - до збільшення змісту.

3. Види понять. Всю множину понять можна розбити на декілька пі- дмножин:

- за кількістю елементів обсягу (пусті і не­пусті; непусті - одиничні і загальні),

- за характером елементів обсягу (збірні і незбірні),

- за типом елементів обсягу (конкретні і абстрактні),

- за характером ознак, що складають зміст понять (позитивні і негативні, співвідносні і безвідносні).

При логічному аналізі понять необхідно враховувати ці підстави. Наприклад, логічний аналіз поняття “юрист” - загальне, незбірне, конкретне, позитивне, безвідносне.

4. Логічні відношення між поняттями. Логічними відношеннями між поняттями називають основні типи відношень між структурними елеме­нтами понять, тобто відношення між обсягом і змістом.

Відношення понять за їх змістом: порівнювані - право і мораль (суспільні явища), адвокат і слідчий (юристи), метелик, квітка, людина (живі організми); не порівнювані - алібі і пенсійний фонд, вина і версія, юрискон­сульт і незалежність судді, підприємство і адміністрація підприємства. Але такий поділ носить досить умовний характер.

Відношення між поняттями за їх обсягом: сумісні - видові ознаки забезпечують повне або часткове збігання обсягів: юрист-депутат, книга- підручник; у сумісних понять складаються відношення тотожності, підпо­рядкування, часткового збігу (перетину); несумісні - поняття, видові озна­ки яких повністю не збігаються: гуманітарні науки - природничі науки, об­грунтований вирок - необгрунтований вирок; у несумісних понять склада­ються відношення суперечності, протилежності, координації.

Відношення між поняттями зображаються за допомогою колових схем:

Знання відношень між поняттями дає можливість правильно вживати поняття в усній і письмовій мові.

5. Логічні операції над поняттями. Логічною операцією над по­няттями називається така дія, за допомогою якої з одних понять отримують нові поняття. До логічних операцій над поняттями відносяться:

а) обмеження і узагальнення понять,

б) поділ понять,

в) визначення понять,

г) операції з класами.

Обмеження і узагальнення понять.

Обмеженням називається логічна операція, яка полягає в переході від поняття з більшим обсягом, але меншим змістом, до поняття з більшим змістом, але меншим обсягом (від родового поняття до видового). Межею обмеження є одиничне поняття.

Узагальненням називається логічна операція, за допомогою якої пе­реходять від поняття з більшим змістом, але меншим обсягом, до поняття з більшим обсягом, але меншим змістом (від видового поняття до родового). Межею узагальнення є універсальне поняття, тобто поняття, у якого область визначення предиката, що виражає його зміст, збігається з областю істиннос­ті цього предиката - матерія, час, простір, елемент, життя, суспільство, пра­во.

Поділ понять та правила поділу.

Поділом понять називають логічну операцію, за допомогою якої ро­зкривають обсяг понять. Розкрити обсяг поняття можна шляхом перераху­вання елементів, які входять до його складу. Це можна зробити з такими по­няттями, як планети Сонячної системи, арифметичні дії, види покарань. Але в тих випадках, коли кількість елементів обсягу досить велика або нескінче- на, такий спосіб є малоефективним. Тут слід іти шляхом поділу поняття на види.

Структура операції поділу містить у собі такі складові: ділене понят­тя, члени поділу, підстава поділу.

Існують 2 види поділу: за видозмінюваною ознакою і дихото­мічний.

Правила поділу понять:

1. Поділ понять має бути відповідним. Не може бути надто “вузького” або надто “широкого” поділу.

2. Поділ слід здійснювати за однією підставою. Порушення веде до по­милки - “підміна підстави”.

3. Члени поділу повинні виключати один одного.

4. Поділ повинен бути послідовним, тобто члени поділу повинні бути однопорядковими видами. Порушення цього правила веде до помилки, яка називається “стрибок у поділі”.

Поділ як логічну операцію над поняттями слід відрізняти від класи­фікації і поділу цілого на частини. Класифікація - це систематизація пред­метів на основі угоди чи певних ознак, що випливають з природи системати­зованих об'єктів: таблиця Менделеєва, група студентів за алфавітним спис­ком тощо. Метою класифікації є систематизація знань. Вона широко викори­стовується в правових науках, наприклад: державне право, фінансове право тощо.

Разом з тим, всяка класифікація є відносною: певні явища природи, суспільного життя неможливо віднести до якогось класу (наприклад, сім'я). З розвитком знань класифікація змінюється, доповнюється або замінюється новою, більш точною.

За допомогою логічних операцій із 2 або більше класів можуть бути утворені нові класи. До таких операцій належать: об’єднання класів (скла­дання), перехрещення класів (множення) та утворення доповнення до класу (віднімання).

Поділ цілого на частини полягає в уявному знаходженні частин ціло­го. Наприклад, рік складається із січня, лютого, березня і т.д.

В практичній діяльності поділ понять необхідно використовувати в таких випадках:

1) коли треба розкрити не лише суть предмету, але і форми його прояву і розвитку, наприклад, визначивши поняття права як суспільного явища, не­обхідно виділити його історичні форми - рабовласницьке, феодальне, сучас­не тощо, сучасні форми - трудове, цивільне, кримінальне тощо;

2) коли невідома галузь застосування того чи іншого поняття, напри­клад, цивільного права, тоді вживаються такі видові поняття як право влас­ності, авторське право тощо;

3) потреба у поділі виникає, коли вживається багатозначне слово, на­приклад, процес - судовий, хімічний, фізичний тощо.

Особливо важливим є поділ в юридичній сфері: наприклад, в законо­давстві України державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу, су­дову; в окремих кодексах є класифікація злочинів, класифікація покарань тощо.

Визначення понять та правила визначення.

Визначенням (дефініцією) поняття називається логічна операція, яка розкриває зміст поняття. За структурою операція визначення складається з 2 частин: визначуване (дефінієндум) та визначаюче (дефінієнс). Символами позначаються як Dfd I Dfn. Визначення - це детермінація смислу і значення одного терміну Dfd через смисл і значення другого терміну Dfn.

Визначення понять має важливе значення в теоретичній та практич­ній діяльності. Особливо це стосується правових наук, адже, якщо, напри­клад, в кримінальному праві не буде визначення таких понять як “намір”, “співучасть”, “вина”, “необережність”, “необхідна оборона”, це може привес­ти до помилкового тлумачення цих понять, неправильного розуміння тих явищ, які вони відображують, і, як наслідок, до помилок у судовому та слід­чому процесі.

Отже, визначення необхідні в таких випадках: 1) коли необхідно під­вести підсумки в пізнанні суті предмету, 2) коли використовуються такі по­няття, які були раніше невідомі, 3) коли вводиться нове слово. Але визначати нові поняття треба лише тоді, коли в цьому є потреба.

Всю множину дефініцій можна розділити на реальні та номінальні. Реальне визначення - це визначення, яке ототожнює, розрізняє, будує, виді­ляє предмет, тобто є визначення самого предмета, відображене у відповідно­му понятті. Наприклад, визначення, які даються в енциклопедії або спеціаль­них наукових словниках: “Юридичними особами визнаються організації, які володіють відособленим майном, можуть від свого імені придбати майнові і особисті немайнові права і нести відповідальність, бути позивачами і відпо­відачами в суді, арбітражі або в третійному суді”.

Номінальні - це визначення, за допомогою яких розкривається, уто­чнюється, вводиться значення термінів. Наприклад, “Кількісні утворення як суб'єкти цивільного права іменуються юридичними особами”. Ділення на ре­альні і номінальні дефініції може мати відносний характер: реальний термін “конституція” може стати номінальним у такому визначенні: “конституція є основний закон”, а номінальне визначення “правова держава” може стати ре­альним у такому визначенні: “правова держава - це тип держави, основними ознаками якої є зв'язаність з правом, верховенство закону, поділ влади, пра­вовий захист особи, юридична рівність громадянина і держави”.

В логіці розрізняють також явні та неявні визначення: до явних відносяться ті, які мають пряму вказівку на притаманні предмету суттєві ознаки. Основними видами явних визначень є визначення через найближ­чий рід та видову ознаку. Серед них виділяють такі: атрибутивно- реляційні або сущностні (в них виражається сутність предмета, його якість, наприклад, “Штраф - грошове стягнення, що накладається судом у випадках та межах, встановлених Кримінальним кодексом”), генетичні (в них розкри­вається походження предмета, наприклад, у праві “Звичай - це правило пове­дінки, яке склалося внаслідок його фактичного застосування протягом довго­го часу”), операційні (в них є вказівка на операцію, за допомогою якої можна розпізнати ті чи інші предмети).

Явні визначення мають такі правила:

1. Визначення має бути співмірним, тобто обсяги Dfd і Dfn по­винні бути однаковими: помилки приводять або до надто широкого: “Реци­дивіст - особа, що скоїла злочин”, або до надто вузького визначення: “Поте­рпілий - особа, якому злочином було завдано фізичної шкоди”.

2. Визначення не повинно утворюватися через самого себе. По­милки: 1) тавтологія: “Право - це наука, яка вивчає правові відносини. Пра­вові відносини - це відносини, які вивчає право.” 2) коло у визначенні: “Право - це система норм, яка охороняє і захищає існуючий правопорядок”. А що таке правопорядок? Правопорядок сам визначається через поняття “право”, отже виникає “коло”.

3. Визначення повинно бути чітким, ясним та однозначним.Помилками є метафори, образні вирази: “Діти - квіти життя”, “Політика - це мистецтво можливого”.

4. Визначення не повинно бути суперечливим. Наприклад, “По­рівняння - не доказ”. Заперечне визначення вказує на те, чим не є предмет, але не вказує, чим він є. Це правило не стосується заперечних понять: “Без­божник - це людина, яка не визнає існування бога”.

Неявними визначеннями є такі, у яких зміст дефінієндума розкри­вається у певному контексті. Різновидами неявних визначень є визначення через протилежність (це стосується філософських категорій: “свобода є пі­знана необхідність”, “можливість - це потенційна дійсність”), контекстуа­льні (наприклад, поняття категоричний може бути встановлено в контексті: “дати категоричну відповідь”) та остенсивні (визначення, які встановлюють­ся шляхом демонстрації, наприклад, демонстрація під час навчально- виховного процесу).

Операції, подібні до визначення.

Окрім визначення понять, існують подібні прийоми. До них відно­сяться: опис, характеристика, порівняння тощо.

Опис - це процедура, яка полягає в перерахуванні ознак, які розкри­вають предмет. Опис застосовують при оцінці місця злочину, обставин спра­ви, зовнішності злочинця тощо.

Характеристика - це прийом, за допомогою якого вказують які- небудь помітні ознаки предмета, важливі в певному відношенні. Наприклад, характеристика з місця роботи звинуваченого, потерпілого.

Порівняння - це прийом пояснення специфіки предмета через ана­логію. Наприклад, “Столиця - серце держави”, “Совість - внутрішній суддя”.

Розрізнення - прийом, що встановлює ознаки, які відрізняють один предмет від іншого (подібного до нього). Наприклад, при розшуку людей фі­ксуються особливі прикмети певної людини.

Контрольні запитання:

^Охарактеризуйте поняття як висхідну форму мислення.

2. Вкажіть відмінні ознаки та властивості поняття.

3. Виділіть зміст та структурні компоненти поняття.

4. На якому законі ґрунтується співвідношення між змістом і обсягом поняття?

5 Вкажіть типи відношень між поняттями. Наведіть приклади.

7. Що таке узагальнення і обмеження понять? Наведіть приклади.

8. Дайте характеристику поділу понять. Які правила поділу?

9. Дайте характеристику визначення понять. Які існують правила явних визначень?

10. Які ви знаєте прийоми, подібні до визначення?

11. В чому полягає суть класифікації? Які операції з класами ви знаєте?