Загальна характеристика доведення

Особливо важливе місце в курсі логіки займає тема «доведення». У ній об’єднуються всі розглянуті логічні форми мислення, застосо­вуються всі правила і закони, що забезпечують логічну стрункість і послідовність думки.

У сучасній науці істини, що відкриваються, не приймаються без ло­гічного обґрунтування, у процесі якого достатньою мірою встановлю­ється, наскільки те чи інше судження відповідає об’єктивній дійсності. Встановлення істинності судження є певною логічною операцією, яка в логіці дістала назву логічного доведення. Визначення доведення міс­тить два центральні поняття логіки: поняття істини і поняття логічного слідування. Одним із способів обґрунтування тверджень є аргумента­ція. Під аргументацією розуміють повне або часткове обґрунтування будь-якого твердження з використанням інших тверджень. Аргумента­ція являє собою процес формування переконання або думки щодо іс­тинності будь-якого твердження (судження, гіпотези, концепції і т. ін.) з використанням інших тверджень. Способами аргументації є обґрун­тування і критика. Обґрунтування може набирати форми умовиводів: дедуктивних, індуктивних, аналогії, які застосовуються самостійно або в різних поєднаннях. Аргументація дає неоднозначні за логічною цінністю результати. Обґрунтування за допомогою неповної індукції та аналогії дозволяє отримати лише правдоподібні висновки.

Обґрунтування за допомогою демонстративних міркувань забез­печує отримання істинного знання. Така форма обґрунтування нази­вається доведенням.

Д о в е д е н н я - це аргументація, у якій аргументи є тверджен­нями, істинність яких установлена, а формою є демонстративне мір­кування (міркування, яке забезпечує отримання істинного висновку при істинних підставах; до демонстративних належать, наприклад, дедуктивні умовиводи, деякі види індукції та аналогії).

Досить часто в поняття доведення вкладається більш широкий зміст: під доведенням розуміється будь-яка процедура обґрунтування істинності тези, що включає як дедукцію, так і індуктивні міркуван­ня, посилання на зв'язок положення, що доводиться, з фактами, спо­стереженнями і т. ін. Розширене тлумачення доведення є звичайним у гуманітарних науках.

Структура доведення містить у собі: тезу, аргументи і форму (де­монстрацію).

Т е з а - судження (твердження), істинність якого потрібно довес­ти, підстава, доводи (а р г у м е н т и) - істинні судження, за допо­могою яких доводиться теза, і логічний зв'язок (д е м о н с т р а ц і я) між аргументами і тезою - це форма доведення, спосіб установлення зв'язку між тезою та аргументами. Поняття доведення завжди перед­бачає, таким чином, зазначення підстав, на які спирається теза, і тих логічних правил, за якими здійснюються перетворення тверджень у ході доведення.

Теза відіграє в доведенні центральну роль. Увесь хід подальшого міркування впорядковується тезою та зумовлюється тим, що саме дово­диться. Підбір, аналіз і зв'язування аргументів ведуться стосовно тези.

Як аргументи можуть бути використані раніше доведені суджен­ня: теореми, закони, визначення, твердження про факти і т. ін. Факти відіграють важливу роль у доведенні, бо слугують початком науко­вого дослідження, основою будь-якого узагальнення. Факт - це знан­ня про фрагмент дійсності, виявлене за допомогою безпосереднього сприйняття або експериментального вивчення предмета досліджен­ня. Методично правильним є розгляд фактів не окремо, а поетапно, коли простежується ланцюжок фактів і його зв'язок з іншими набо­рами фактів.

Наприклад, потрібно довести тезу «Чинний Цивільний кодекс України прийнятий Верховною Радою України». Якщо всі закони України приймаються Верховною Радою України, то чинний Цивіль­ний кодекс України, оскільки він є законом України, прийнятий Вер­ховною Радою України.

У нашому прикладі тезою є твердження, що «Чинний Цивіль­ний кодекс України прийнятий Верховною Радою України». У дано­му прикладі аргументами слугують судження: 1. Усі закони України приймаються Верховною Радою України. 2. Чинний Цивільний ко­декс України - закон України. Таким чином, теза доводиться за до­помогою двох аргументів (суджень-засновків). У нашому прикладі зв'язок аргументів із тезою здійснюється за допомогою дедуктивної форми міркування:

Усі закони України приймаються Верховною Радою України.

Чинний Цивільний кодекс України - закон України.___________

Чинний Цивільний кодекс України прийнятий Верховною Радою України.

Даний умовивід є правильним (він являє собою категоричний си­логізм), засновки його істинні, отже, умовивід є доведенням вихідної тези. Завдання доведення - вичерпно підтвердити обґрунтованість тези, що доводиться. Якщо в доведенні мова йде про повне підтвер­дження, зв'язок між аргументами і тезою повинен мати дедуктивний характер. За своєю формою доведення - дедуктивний умовивід або ланцюжок таких висновків, що ведуть від істинних засновків до по­ложення, яке ми доводимо.

Зазвичай доведення здійснюється в дуже скороченій формі. Див­лячись на чисте небо, ми робимо висновок: «Погода буде хорошою». Це стисле доведення. Пропускається загальне твердження: «Завжди, коли небо чисте, погода буде хорошою». Пропускається також засно­вок: «Небо чисте». Обидва ці твердження очевидні.

Старе латинське прислів'я говорить: «Доведення цінуються за якістю, а не за кількістю». Справді, дедукція з істинних засновків за правилами умовиводу дає тільки істину. Якщо знайдені істинні ар­гументи і з них дедуктивно виведена теза, то доведення є успішним.

6.2.