Загальна характеристика основних законів логіки
Принципи правильного мислення - визначеність, послідовність, несуперечливість і доказовість.
Поняття «логічний закон»
З а к о н и л о г і к и відображають необхідний і сутнісний зв'язок між поняттями, судженнями й умовиводами.
Ними регулюється форма правильних міркувань, що склалася в процесі багатовікової практики мислення, яка отримала своє висловлення в мові. Головною особливістю законів мислення є те, що вони виражають загальні і необхідні умови й можливості правильного міркування в процесі пізнання. Закони логіки універсальні так само, як і закони діалектики. І ті, і інші діють незалежно від волі людей і слідують із самої сутності відношення мислення і буття. Логіка охоплює лише формальний бік процесу пізнання. Її закони є специфічними законами мислення і не поширюються на зв'язки і відношення речей і явищ у навколишньому світі. У цьому пункті закони логіки відрізняються від законів діалектики - науки про розвиток. Закони діалектики є загальними і діють як у природі, так і суспільстві. Тобто вони виражають змістову сторону пізнання.Сферою застосування законів логіки є мислення, правильність його побудови і відношення між логічними формами. Усі закони логіки відображають універсальний загальнолюдський характер, оскільки в усі епохи люди мислять і мислили за одними і тими самими логічними законами. Хоча закони логіки є законами мислення, а не самих речей, проте вони мають своєю основою об'єктивну і стійку взаємообумовленість предметів матеріального світу.
У логіці існують чотири основні закони: тотожності, непро- тиріччя, виключеного третього і достатньої підстави. Ці закони є основними тому, що виражають найбільш загальні властивості мислення: визначеність, несуперечливість, послідовність і доказовість.
Основні закони логіки відображають специфічні риси розумової діяльності й опосередковані нею. Властивість визначеності вказує на те, що будь-яка річ при логічному розгляді з необхідністю повинна мислитися в сукупності одних і тих самих одного разу виділених ознак. Ці ознаки задаються при визначенні понять і не можуть довільно змінюватися в рамках одного й того самого міркування. Вимога не- суперечливості, що пред’являється до суджень, полягає в неприпустимості логічного протиріччя в мисленні і послідовності міркувань. Вона є однією з основних у процесі пізнання людиною світу. Під послідовністю мається на увазі те, що, прийнявши будь-яке положення за істинне, необхідно приймати і всі наслідки, які слідують з нього. Доказовість відображає факт взаємозалежності одних думок з іншими. Тобто в логіці розглядаються тільки такі судження, які можуть бути обґрунтовані й виведені з інших суджень.
4.2.