Закон тотожності
З а к о н т о т о ж н о с т і фіксує одну з фундаментальних характеристик мислення — його визначеність. Згідно з цим законом всяка думка, що знаходиться в процесі пізнання, повинна зберігати рівність із самою собою.
Це означає, що предмет думки повинен розглядатися в одному й тому самому змісті своїх ознак протягом усього процесу міркування. Арістотель сформулював цей закон таким чином: «Кожне слово має бути зрозуміле й означати щось, і саме не багато що, а тільки одне; якщо ж воно має декілька значень, то потрібно роз’яснити, у якому з них воно вживається». У лаконічній формі цей закон можна виразити так: думки про предмети, властивості або відношення повинні залишатися незмінними за змістом у процесі усього міркування про них. У символічній формі його записують так: А = А.Типові логічні помилки при порушенні цього закону. Із сутності цього закону випливає важлива вимога: не можна нетотожні думки приймати за тотожні. Думка має бути сформульована так, щоб не допускалася багатозначність використовуваних термінів. Недотримання цієї вимоги веде до логічної помилки, яка називається «підміна поняття». Суть цієї помилки полягає в тому, що замість одного поняття вживається інше. У силу багатозначності мови іноді зміст різних 109 понять ототожнюється. Це найчастіше відбувається несвідомо (паралогізм). Проте іноді підміна робиться навмисно (софізм). Підміна поняття означає підміну предмета міркування. Міркування в цьому випадку відноситься до різних предметів, хоча вони помилково братимуться за один. Так, І. Кант називає «паралогізмом раціональної психології» міркування, яке, намагаючись довести безсмертя душі, переносить властивості трансцендентального суб'єкта пізнання на його реальну форму існування.
Неоднозначність виразів може виникати також і через двозначність граматичних конструкцій. Дотепно використав подібну двозначність А. П. Чехов, уклавши у вуста одного з персонажів повідомлення: «Перед вами череп мавпи дуже рідкісного різновиду. Таких черепів у нас всього два, один — у Національному музеї, інший — у мене». Порушення закону тотожності так само можна проілюструвати такими прикладами: «Яка ваша спеціальність? - Учень», «Діти перебрели через широкий струмок, і один звернув увагу на те, що він вийшов сухим із води, не замочивши штани, на відміну від іншого, який увесь був мокрий». Не так уже рідко зустрічається також і свідоме спотворення сенсу висловлювань, тоді це виражається в софізмах. Наприклад, із софізму, приписуваного Евбуліду: «Що ти не втрачав, то маєш. Роги ти не втрачав. Значить, у тебе є роги», одночасно слідує порушення іншого закону - закону протиріччя.
4.3.