Загальна характеристика та структура судження

В формальній логіці судженням називають форму мислення, в якій щось про що-небудь стверджується або заперечується. Будь-який предмет і будь-яка ознака можуть бути пов'язані між собою двояко: або в предмета якась ознака є, або цієї ознаки в цього предмета нема.

Просте категоричне судження (тобто таке судження, в якому стверджується або заперечується наявність ознаки у предмета) складається з двох термінів. Термінами називаються поняття, які входять до складу судження. Термін, який позначає предмет (те, про що стверджується або заперечується) називається суб'єктом. Термін, в якому виражається ознака предмета (те, що саме стверджується чи заперечується) називається предикатом. Терміни поєднуються між собою зв'язками «є» або «не є». Також до складу судження входять квантори - слова, або знаки, які вказують на те, загальним (квантор «всі») чи частковим (квантор «деякі») є дане судження. Треба звернути особливу увагу на те, що більше ніяких частин в складі простого судження бути не може.

Не всі частини судження виступають явно в граматичній формі. Візьмемо судження «Всі люди смертні». Тут неважко визначити суб'єкт - «люди» предикат - «смертні», квантор - «всі». А от зв'язка «є» тут граматично не виражена. Вона тут існує в неявному вигляді. Специфічною властивістю української (так само, як і російської) мови є те, що в них присудок, виражений дієсловом «є», може опускатися.

Таким чином, загальна структура будь-якого просто категоричного судження може бути виражена в формулах: SeP або S не є Р.

5.2.