Загальна характеристика умовиводів. Види умовиводів

Умовивід - третя, найбільш складна, логічна форма мислення, яка займає особливе місце в міркуваннях.

Умовивід - це логічний засіб здобування нового знання. Об’єк­тивною підставою умовиводу є логічний зв’язок і взаємозалежність предметів та явищ дійсності.

Наприклад, із таких суджень, як: «Вбивство - суспільно небезпеч­не діяння» та «Усі оповідання - літературні твори», не можна зробити ніякого висновку, тому що ці судження відображають об’єкти різних предметних областей і вони логічно не пов’язані. Отже, сполучення цих суджень не є умовиводом.

Умовивід - логічна форма мислення, завдяки якій з одного або кількох суджень отримують нове судження.

Ум о в и в і д - це така форма мислення, яка дозволяє з істинного, відомого вже, знання отримати нове, досі невідоме, істинне знання. Виведення судження з інших суджень і є умовиводом.

Умовивід включає до свого складу два види знань: вихідне знання та вивідне знання. Вихідне - це знання, з якого за правилами логіки отримують нове знання. Вивідне - це нове знання, отримане з вихід­ного, згідно з правилами логіки.

Структура умовиводу: умовивід включає засновки та висновок. З а с н о в к о м називають судження, що містить вихідне знання. В и с н о в о к - це судження, що містить вивідне знання.

Засновок може бути один, наприклад:

1. Усі шахрайства є кримінальними правопорушеннями.

=> Деякі кримінальні правопорушення - це шахрайства.

Засновків може бути 2, наприклад:

1. Усі злочини - кримінальні правопорушення.

2. Усі шахрайства - злочини.________________

=>Усі шахрайства - кримінальні правопорушення.

Засновків може бути 3 або більше, наприклад:

1. Крадіжка згідно зі статтею 185 Кримінального кодексу Украї­ни - суспільно небезпечне діяння.

2. Грабіж згідно зі статтею 186 Кримінального кодексу України - суспільно небезпечне діяння.

3. Шахрайство згідно зі статтею 190 Кримінального кодексу Укра­їни - суспільно небезпечне діяння.

Крадіжка, грабіж, шахрайство - майнові злочини.

=> Усі майнові злочини - суспільно небезпечні діяння.

Або:

1. Австрія - член Євросоюзу.

2. Болгарія - член Євросоюзу.

3. Угорщина - член Євросоюзу.

4. Польща - член Євросоюзу.

5. Португалія - член Євросоюзу.

Австрія, Болгарія, Угорщина, Польща, Португалія - країни Європи. Отже, ймовірно, більшість країн Європи - члени Євросоюзу.

У наведених прикладах усі записані над рискою судження - заснов­ки, а під рискою - висновок. Засновків в умовиводі може бути один, два й більше, а висновок - завжди один. Процес отримання висновку в умовиводі регламентується певними правилами логіки, тобто про­цедура виведення висновку в умовиводі має закономірний характер. Умовивід може бути правильним або неправильним.

У традиційній логіці всі умовиводи поділяють на безпосередні й опосередковані. Б е з п о с ер е д н ім називають умовивід, висновок у якому робиться з одного засновку. О п о с е р е д к о в а н и й у м о- в и в і д випливає з двох чи більше засновків. Опосередковані умо­виводи за видами поділяються на дедуктивні умовиводи, індуктивні умовиводи та традуктивніумовиводи (або умовиводи за аналогією).

Д е д у к т и в н и й у м о в и в і д - це умовивід, у якому процес міркування спрямований від загального знання до знання часткового або одиничного; і н ду к т и в н и й у м о в и в і д застосовує хід дум­ки від часткового знання до загального; т р а д у к т и в н и й у м о- в и в і д - хід думки від одного обсягу до такого самого обсягу: від загального знання до загального, від часткового знання до часткового, від одиничного знання до одиничного. У сучасній логіці серед опо­середкованих умовиводів виділяється ще один умовивід - абдукція.

А б д у к ц і я - процес формування пояснювальної гіпотези. Логічно абдукція будується як міркування від істинності наслідку до істиннос­ті причини, що її пояснює.

За ступенем обґрунтованості умовиводи поділяють на демонстра­тивні та недемонстративні. У демонстративних умовиводах висно­вок необхідно істинний, а в правдоподібних (недемонстративних) - імовірно істинний. Демонстративними умовиводами вважаються дедуктивні умовиводи, повна індукція та безпосередні умовиводи; недемонстративними - неповна індукція, традукція та абдукція.

5.2.