Закон достатньої підстави
З а к о н д о с т а т н ь о ї п і д с т а в и вимагає доказовості й обґрунтованості думки. Він говорить про те, що всяка істинна думка має бути обґрунтована іншими думками, істинність яких уже доведена.
Висловлювання, які наводяться для обґрунтування істинності інших висловлювань, називаються логічною підставою, а висловлювання, які слідують з інших як із підстави, називаються логічним наслідком.У міркуваннях з якої-небудь проблеми цей закон вимагає даних, які є достатньою підставою виведення. Логічне відношення між підставою і наслідком необхідно відрізняти від причинно-наслідкового відношення. Останнє відображає об'єктивний зв'язок між явищами матеріального світу, тоді як логічне відношення підстави і наслідку виражає зв'язок між висловлюваннями. Закон достатньої підстави має таке формулювання: всяка думка визнається істинною, якщо вона має достатню підставу. Умовно його можна виразити так: «Якщо є В, то його підстава А». Історично закон достатньої підстави був сформульований Г. Лейбніцем у «Монадології» в 1714 р.
Об'єктивним ґрунтом закону достатньої підстави є універсальний взаємозв'язок усіх явищ і процесів у всесвіті. Будь-яке явище як причина викликає інше в якості свого слідства. У природі все взаємопов'язане, немає нічого, що існувало б абстрактно в початковому значенні цього слова. Так, Боецій повертає поняттю «абстрактне» його первинний, закладений ще Арістотелем, сенс властивості, відокремленої від зв'язку з іншими властивостями. Кожен елемент у світі випробовує на собі дію всіх інших елементів і зберігає на собі сліди цих дій. Наприклад, Ж. Кювьє міг за однією клубовою кісткою відновити вигляд викопаної тварини.
Типові логічні помилки при порушенні цього закону. Порушення закону достатньої підстави надає абсурдності будь-якому висловлюванню. Наприклад, «Вода гасить вогонь, тому що вона мокра», «Оскільки інструкція до використання довга, то управління машиною буде складним», «У цій дисертації не розкрита актуальність роботи, але вона заслуговує на позитивний відгук».
За допомогою закону достатньої підстави в логіку вводиться принцип загальної зумовленості речей у природі. Завдяки цьому він стає фундаментом наукового, доказового пізнання.Значення законів логіки для правознавства та юридичної практики
Наука логіка і наука про право спочатку йшли разом. Арістотель, засновник логіки, водночас по праву вважається засновником і правознавства. Три його трактати з етики («Нікомахова етика», «Евдемова етика» і «Велика етика») є по суті прикладами застосування логічного знання в юридичній практиці. Пізніше Цицерон наполягав, що перш ніж почати захисну або звинувачувальну промову, всякий оратор повинен «ретельно і ґрунтовно розібратися» у справі. У цьому йому, говорить Цицерон, може допомогти тільки логічний інструментарій. Чи готує свій виступ прокурор або адвокат, чи завершує матеріали слідчий для передачі їх до суду, чи виносить свої визначення суддя - скрізь визначальними виступають чотири логічні закони: тотожності, непротиріччя, виключеного третього і достатньої підстави.
Контрольні питання
1. Що розуміють під поняттям «логічний закон»?
2. Яку функцію відіграють закони логіки в пізнавальній і практичній діяльності?
3. За яких обставин порушається закон тотожності?
4. Стосовно яких суджень діє закон непротиріччя?
5. Як визначається закон достатньої підстави?
6. Стосовно яких суджень діє закон виключеного третього?
7. Наведіть приклади порушення основних законів логіки.