Закон виключеного третього
З а к о н в и к л ю ч е н о г о т р е т ь о г о стверджує, що з двох суперечливих висловлювань одне і тільки одне істинне, третього не дано. У ньому міститься заборона вважати два протилежні висловлювання одночасно істинними: якщо одне з них істинне, то інше має 111 бути неодмінно хибним, і навпаки.
Подібно до закону непротиріччя закон виключеного третього виражає послідовність і несуперечність мислення. Він вимагає ясних і визначених відповідей, указуючи на неможливість відповідати на одне і те саме питання в одному і тому ж сенсі і «так», і «ні». Він забороняє шукати щось середнє між твердженням чого-небудь і запереченням того самого.Особливо звернемо увагу на те, що закон виключеного третього діє тільки відносно суджень, що суперечать один одному (контрадикторних). Тому його також можна сформулювати так: два суперечні (контрадикторні) судження не можуть бути одночасно хибними, одне з них неодмінно істинне. Цей закон виражається формулою: А є або В, або не-В. У ньому формулюється важлива вимога до наших думок. Той, хто наслідує цю вимогу, не може ухилятися від визнання істинним одного з двох, що суперечать один одному, суджень і шукати щось третє між ними.
Мета цього закону - указувати шлях у шуканні істини. Він стверджує, що відносно будь-якого питання можливі тільки два його вирішення, причому одне з них необхідно є істинним. Усяке середнє рішення виключене. Тут слід зауважити, що два поняття знаходяться у відношенні контрарності тоді, коли їх відношення означає максимальну протилежність між ними. Виражається це у двох обставинах: яка-небудь ознака, властива одному з понять, по-перше, відсутня в іншого і, по-друге, замість цієї ознаки в нього є несумісна з ним ознака.
Коли ж у іншого поняття відзначається тільки відсутність якої-не- будь ознаки і нічого не говориться про те, яка йому властива замість цієї, то тоді виникає відношення контрадикторності або протиріччя. Говорячи словами Арістотеля, «не може бути нічого проміжного між двома членами протиріччя, а відносно чогось одного необхідно, щоб то не було одне - або стверджувати, або заперечувати».
Типові логічні помилки при порушенні цього закону. У процесі міркування потрібно доводити думку до альтернативного розділення: має цей предмет будь-яку ознаку або вона відсутня. Наприклад, «Послуга буває платною або безкоштовною», «Шахова партія починається білими або чорними». Приклади порушення закону: «Я не хочу сказати, що у відведений час наше відділення не працювало. У той же час я не можу стверджувати, що відділення працювало», 112
«Звичайно, Семушкін не відмінник, але поки в нього немає інших оцінок, крім одних п'ятірок».
4.5.