Закон непротиріччя

Закон непротиріччя виражає вимогу послідовності мислення. Це означає, що, визнавши початкові положення істинними і розвиваючи висновки з цих положень, ми не можемо допустити у своєму доказі ніяких тверджень, що суперечать тому, що було сказано раніше.

З а к о н н е п р о т и р і ч ч я стверджує: два судження, що знаходяться у відношенні контрадикторності або контрарнос- ті, не можуть бути одночасно істинними; принаймні одне з них обов’язково хибне. Зазначимо, що цей закон дійсний лише відносно тих суджень, у яких говориться про один і той же предмет, узятий в один і той самий час і в одному і тому самому відношенні. Він забо- 110 роняє мислити і міркувати суперечливо. Цей закон кваліфікує проти­річчя як серйозну логічну помилку, несумісну з логічним мисленням.

Формула закону непротиріччя така: невірно, що А і не-А. Тобто не­вірно, що можуть бути разом істинними дві думки, одна з яких запере­чує іншу. Закон непротиріччя діє відносно всіх несумісних суджень, як протилежних (контрарних), так і суперечних (контрадикторних). Якщо за законом тотожності необхідно, щоб думка про предмети, що не змі­нюються, залишалася рівною самій собі, то закон непротиріччя заборо­няє вважати думку одночасно ствердною і заперечною відносно чого б то не було: А не може бути не-А або А не є не-А. Тому цей закон так само слід було б назвати законом заборони протиріччя. Усупереч оман­ливому враженню, ніби в законі йдеться про оперування твердження­ми, що суперечать, насправді цей закон їх категорично виключає. Аріс- тотель формулює цей закон, що накладає заборону на протиріччя, так: «Неможливо, щоб одне і те саме в один і той же час було і не було властиво одному і тому самому в одному і тому ж відношенні».

Типові логічні помилки при порушенні цього закону. У законі то­тожності й у законі непротиріччя разом із визначеністю думки відо­бражається також і вимога до її послідовності. У моменті визначенос­ті як фундаментальній характеристиці логічної думки, визначуваної через закон непротиріччя, ми маємо справу з так званими прямими протиріччями. Наприклад, «Річ чужа і нечужа», «Почуття щире і не­щире», «Вирок справедливий і несправедливий», і т. д. Прикладами порушення закону непротиріччя є такі висловлювання: «У всіх при­міщеннях музею палити строго заборонено. Палити можна тільки в спеціально відведених приміщеннях музею», «Бежеві туфлі і такого самого кольору лілові панчохи (І. Ільф)», «Земля взагалі кругла, як куля, але в нашій місцевості вона плоска».

4.4.