Адам Сміт: знак „невидимої руки"
У працях Адама Сміта "Теорія моральних почуттів" та “Дослідження про природу і причини багатства", як і в працях інших шотландських просвітників, запроваджена нова основа пояснення взаємодії індивіда і суспільства.
Натомість Локового правового дискурсу, участь у якому беруть віра і Божий промисел, пропонувалася концепція морального чуття і природної симпатії. За її допомогою шотландці прагнули знайти синтез між егоїзмом і альтруїзмом, пристрастями і розумом, приватним і публічним, індивідуальним і суспільним. Соціальність мислилася як зіткана з безлічі протилежностей, що набувають певної стійкості на основі природної взаємоприхильності. Адам Сміт виходив з того, що моральною основою індивідуального життя є потреба у визнанні та пошані з боку інших людей. (Даний мотив знайде собі прихильника в особі Геґеля). Не позбавлене сміливості твердження А. Сміта про те, що економічна активність людей випливає з неекономічних потреб людини у визнанні та схваленні. Він був переконаний, що визначена ним "арена обміну" в економічній сфері має своїм підґрунтям укорінені соціальні вартості, які сумірні з головними "вузликами" мережі взаємовизнання індивідів. Таким чином, громадянське суспільство набувало значення водночас і морального, і ринкового характеру. "Арена обміну цінностей" як складова громадянського суспільства є виткана з інтересів громадян, які знайшли або шукають визнання своєї праці і присутності в світі, перетворюючись на самостійних індивідуальностей під впливом "тисяч інших чинників", аніж корисливість. Адам Сміт запровадив поняття про "невидиму руку", що перетворює "приватні недоліки, вади" [private vices] на суспільну вигоду. Поняття "невидимої руки", що викликало і продовжує викликати дискусії, для нас важливе як можливість його інтерпретативного впливу на концепцію вільного ринку Адама Сміта. Річ у тім, що це така "невидима рука", значення якої постає не з самої економіки, а з культурного середовища і традицій, в яких виростала людина. А. Сміт, як всі прибічники еволюційного розуміння ринкової економіки, залишає за останньою чинники спонтанного впливу, що походять не з чисто економічних вигод, а суспільного життя людей.Адам Селіґман зауважує, що теорія Сміта має два важливі аспекти. Зазвичай прийнято прочитувати лише той аспект, який вказує на економічні чинники „невидимої руки", однак не менш важливим аспектом є етико-моральний, який переважно нехтується. На думку Селіґ- мана, він полягає в тому, що саме „невидима рука" в теорії А. Сміта строго послаблює будь-яку спробу уявити раціональну самозацікавле- ність у термінах, звільнених від пристрасті або спостереження інших людей. Визнання в очах інших людей має в економічній активності найважливіше мотиваційне значення. Успіх, навіть корисливий, передбачає ту чи іншу форму морально-етичного вкорінення людини в суспільство. Йдеться, фактично, про вкорінення в культурну традицію, зміст якої ніколи не може бути редукований до суто раціональних і навіть розумових чинників. Відтак контекст суспільства, в якому діє „невидима рука", має, по-перше, економічну інтенцію вільного ринку, подруге, він наповнений морально-етичним змістом. У цілому, це є контекст громадянського суспільства. А. Сміт, узалежнюючи громадянське суспільство з його етичною сутністю, надає особливого значення індивідуальній свободі особи, що виступає конститутивним чинником соціального порядку. Соціальність набуває інтерпретації через освоєння значення і ролі приватного життя особи, в якому усвідомлюються її нові публічні (суспільні) інтереси. Це була соціальність (арена обміну взаємовизнанням), що мала значення етичності, в контексті якої індивіди виражають свою моральну природу, що набуває характеру звичаїв і традицій. Джерелом такої етичності є природна доброзичливість, яку людина покликана виявити в собі. Яким чином це здійснюється, оповідає "Есе про історію громадянського суспільства" Адама Ферґю- сона (1722-1816).
3.2.