ДО ЧИТАЧА
Переосмислення класичної традиції тлумачення націоналізму крізь призму онтологічної, методологічної та історико- філософської проблематики дозволяє створити теоретичну основу для формування філософського дискурсу нації в соціальній філософії.
У процесі виділення націософскої проблематики автор спирається на принцип філософської рефлексії, який допомагає відрізнити і проаналізувати науково-теоретичні суперечності націєтворення.Теоретичні протиріччя модерністської і примордіалістської теорій обумовлюються онтологією і методологією філософських парадигм, які визначають зміст націософії як філософського дискурсу в сучасній теорії соціальної філософії.
Джерела націософскої проблематики були закладені в процесі формування соціально філософських ідей європейської філософії. Сутність останніх проявляється в конфлікті абстрактно універсальної і конкретно універсальної концепцій, що стало історико-філософською формою парадигмального конфлікту у сфері соціальної філософії. Націософія існує на межі парадигмальних конфліктів, які історично створилися на фундаментальних рівнях філософської структури: онтології, методології і соціальної філософії. Це є основою теоретичних протиріч нації і їх суспільно практичних, емпіричних форм.
Сучасний рівень цивілізації знаходиться лише на самому початку формування науки про людство на основі фундаментальної "етичної інфраструктури" у процесі становлення глобального етносу. І філософія нації є не стільки осмислення духовно історичних традицій, і, тим більше, не стільки опосередкована рефлексія конкретної нації, скільки структурно суперечлива частина сучасної соціальної філософії. Філософія нації є не лише раціональним конструктом недавнього модернізму, але і постмодерністським наративом історико- філософського напряму. Суспільно-історична практика двох останніх віків стверджує, що безпосередністю людства стала саме нація, як унікальний прояв суспільної всезагальності через її особливості. Так історично склалося, що саме через взаємодію націй людство почало усвідомлювати свою планетарність і продовжує ці процеси у формі глобалізації. Тому не боротьба з націями веде до глобалізації. Навпаки, глобалізаційні проекти лише тоді можуть зреалізуватися, коли нація буде виконувати свою творчо-філософську місію.
В. ІГНАТЬЄВ