Джерело методологічної кризи в багатьох напрямках соціогуманітарного пізнання міститься в тих проблемах, які постали сьогодні перед людством.

По- перше, це проблематичність виживання людства взагалі. По-друге, криза тлумачення гуманізму. По-третє, формування нової картини світу, яка зумовлює нове осмислення історичних подій, а також спроможність прогнозування та управління змінами суспільства, людини, природи.

Для пострадянських країн питання перспектив існування людства набуває особливої гостроти на тлі тих соціально-політичних, культурних і психологічних потрясінь, що переживають ці країни.