КОМП’ЮТОПІЯ

Яким є образ інформаційного суспільства?

Інформаційне суспільство буде людським суспільством нового типу, цілком відмінним від нинішнього, індустріаль­ного. На противагу невизначеному терміну "постіндустріаль- не суспільство" термін "інформаційне суспільство" у тому розумінні, як він тут застосовується, дозволяє описати у конк­ретних поняттях характер-ристики і структуру прийдешнього.

Існуючий зразок індустріального суспільства є тією соцієтальною моделлю, на підставі якої ми можемо уявити в

²⁵⁵ Публікується за виданням Масуда Й. Комп’ютопія // Філософська і соціологічна думка, 1993. № 6. С. 36-50.

усьому обсязі композицію інформаційного суспільства. Звідси - ще одна смілива "історична гіпотеза": реалізований зразок людського суспільства може бути використаний як історична аналогова модель. Така історична аналогія для збирання по частинах в єдине ціле компонентів інформаційного суспільства є найефективнішим способом побудови каркасу нашої моделі. Ґрунтуючись на цих двох передумовах, з'ясуємо почергово ком­поненти соціально-економічної ком позиції.

Всеохоплююча композиція інформаційного суспільства

Першою іноваційною технологією індустріального суспільства була парова машина з її головною функцією заміщувати або підсилювати фізичну працю людини. В інформаційному суспільстві іноваційною буде "комп'ютерна технологія" з її фундаментальною функцією заміщувати або підсилювати розумову працю людини.

В індустріальному суспільстві сучасний завод, який скла­дається з машин і обладнання, став соцієтальним символом і центром виробництва товарів. Суспільна структура, заснована на комп'ютері, що складається з інформаційних мереж і банків даних, замінить завод як соцієтальпий символ, стане центром виробництва і розподілу інформаційних благ.

Ринок в індустріальному суспільстві набув поширення в результаті відкриття нових континентів і здобуття колоній. Зростання споживацької купівельної спромож-ності було головним фактором в експансії ринку. В інформаційному суспільстві "межа пізнаного" стане потенційним ринком, а зростання можливостей розв'язання проблем і розвитку співробітництва перетвориться на найперший фактору процесі експансії інформаційного ринку.

В індустріальному суспільстві провідними галузями економічного розвитку є τi₇ які забезпечують машинне обладнання і хімічні препарати, загальна ж структура включає в себе первинний, вторинний і третинний сектори. В інформаційному суспільстві провідна галузь - інтелектуальне виробництво, а його осереддя - виробництво знань. Нові галузі творять четверту групу, що надбудовуватиметься над індустріальною структурою. Це нагадуватиме якусь матрицю- таблицю, де на вертикальній осі розмішуватимуться галузі, що стосуються інформації, а на горизонтальній - галузі, що стосуються здоров'я, житла тощо.

Індустріальне суспільство характеризувалося: 1) еконо­мікою, орієнтованою на збут товарів; 2) спеціалізацією виробництва, яке використовує поділ праці; повним відділенням виробництва на підприємстві від споживання в хатньому побуті.

В індустріальному суспільстві закон ціни - універсальний соціоекономічний принцип, який невидимою рукою підтримує рівновагу між попитом і пропозицією, а економіка і соціальне ціле розвиваються всередині цього економічного порядку. В інформаційному суспільстві цільовий принцип (принцип мети і засобу) стане фундаментальним, а синергетичний прямий зв'язок, який розподіляє функції для осягнення спільної мети, працюватиме для підтримання цього суспільного порядку.

В індустріальному суспільстві головним суб'єктом соціальної активності є підприємство, економічна група. Наявні три сфери: приватне суспільне підприємство та сектор державної власності при приватному управлінні. За інформаційного ладу най-важливішим суб'єктом соціальної активності стане вільна спільнота, соціоекономічна група, яка може складатися з різних локальних об'єднань та інформаційних товариств.

В індустріальній системі приватного підприємництва панують власність на капітал, вільна конкуренція і макси- малізація прибутку. В інформаційному ж суспільстві як соціально-економічна система виступатиме вільне гро­мадянське суспільство, для якого характерне верховенство його інфраструктури (де об'єднані обидва типи капіталу: суспільний, індивідуальний та орієнтований на знання), а також притаманна йому соціальна структура, в якій втілений принцип синергії і громадської користі.

Індустріальне суспільство - це лад централізованої влади та ієрархії класів. Інформаційне, навпаки, буде вільним суспільством, багатоцентровим, з навзаєм доповнюваними функціями. Воно буде горизонтально функціональним, підтримуватиме соціальний лад шляхом автономії і обопільно доповнюваних функцій вільного громадянського суспільства.

Метою індустріалізму є досягнення національного добро­буту, тобто справжнього суспільства процвітання. Інформаційне суспільство матиме метою реалізацію цінності часу (цінності, яка позначає і актуалізує майбутній час) для кожної людської істоти. Метою всіх і кожного стане досягнення повноцінного життя в процесі пошуків великих майбутніх можливостей.

Політична система індустріального суспільства - це парла­ментська система і мажоритарне правління. В інформаційному суспільстві політичною системою стане демократія участі. Вона буде політикою участі громадян; політикою автономного управління громадянами, що ґрунтуватиметься на договорі про участь і синергізмі, який бере до увага думку меншості.

В індустріальному суспільстві трудові спілки виникають як сила, що завдає соціальних змін, а робітничі рухи розвиваються шляхом використання трудових конфліктів як зброї. В інформаційному суспільстві громадські рухи посилюватимуться внаслідок соціальних зрушень; їх зброєю стануть суперечливі і залучені рухи.

В індустріальному суспільстві є три головні типи соціальних проблем: безробіття, спричинюване падінням виробництва, війни, що випливають з міжнародних конфліктів, і диктатура фашизму. Проблемами інформаційного суспільства стануть футурошоки, зумовлені неспроможністю людей адекватно відповісти на швидкі соціальні трансформації, дії індивідуальних і групових терористів, зазіхання на індивідуальну самотність та криза підконтрольності.

Найбільше розвинутим індустріальне суспільство є на стадії високого масового споживання, надто ж товарів тривалого користування, наприклад автомобілів. Найбільше розвинутою стадією інформаційного суспільства буде рівень високої масової когнітивної творчості, за якого комп'ютеризація надасть можливість кожній особистості творити знання і просуватися до самореалізації.

В індустріальному суспільстві матеріальні цінності (для задоволення фізіологічних і фізичних потреб) є універсальними стандартами всіх соціальних цінностей; в інформаційному суспільстві прагнення до задоволення досягнених цілей стане універсальним стандартом цінностей.

Нарешті, дух індустріального суспільства був духом і відродження людської свободи, що етично означало поважання фундаментальних прав і надання значущості гідності людини, а також поширення духа братерської любові для виправлення нерівності.

Духом інформаційного суспільства буде дух глобалізму, тобто симбіозу, в якому людина і природа зможуть жити разом у гармонії, етично погоджуючи сувору самодисципліну і суспільний внесок.

Погляд на Комп’ютопію

Озираючись назад на історію, ми бачимо, що хоча традиційне суспільство Середніх віків тяжіло до закритості, все ж піднімалася завіса нового - відкритого. Томас Мор, Роберт Оуен, Сен-Сімон, Адам Сміт та інші пророки висловлювали різні ідеї та уявлення, що характеризували народжуване суспільство. Особливий інтерес для мене являє погляд Адама Сміта щодо універсального суспільства достатку, який він викладає у "Ба­гатстві нації". Смітівський універсальний достаток передбачає наявність достатку у народу, таких економічних умов, які звільнили б людей від залежності й субординації і надали б їм можливість виявляти справжню незалежність духу в автономних діях.

Сміт представив світові "Багатство нації" у 1776 році. Цікаво, що перша парова машина Джеймса Уатта була виготовлена саме того року. Та хоча індустріальна революція простувала своїм шляхом, велике передбачення Сміта щодо універсального суспільства добробуту було ще досить далеким від здійснення навіть у рік його смерті - 1790. Висунута ним ідея виявилася наполовину реалізованою два століття по тому у суспільстві, яке сягнуло стадії високого масового споживання, за Ростоу. Стадія такого споживання означає, що матеріальний бік далекоглядного передбачення майже здійснився, принаймні у розвинутих країнах. Однак масштабна ідея про індивідуальну незалежність і наступну за нею автономію явно не була зреалізована, оскільки вісь, довкола якої обертається масове споживання і виробництво товарів в індустріальному суспільстві, включає в себе машини і владу.

Індустріальні суспільства характеризуються централізо­ваним урядом, підтримуваним потужною військовою і адміністративною бюрократією. Існуючі великі національні підприємства призводять до того, що капіталістична держава виявляється залежною від трійці: індустрії, військових і урядової бюрократії. У таких суспільствах особистість має свободу діяти у трьох вимірах: а) опосередковано беручи участь в управлінні політикою шляхом голосування на виборах раз на кілька років; б) використовуючи доход (компенсацію за вкладену працю) для придбання їжі та інших речей; в) використовуючи час уїкенду і свят на свій розсуд. Ця свобода вибору - вельми обмежена і надто далека від тієї, яку передбачав Адам Сміт.

Однак мірою наближення XXI століття з'являються можливості побудувати універсальне суспільство добробуту в тому розумінні, як це передбачав Сміт, а комунікаційна комп'ютерна революція справді веде до такого суспільства.

Найважливіший пункт полягає в тому, що інформаційне суспільство більшою мірою функціонуватиме довкола вісі інформаційних, аніж матеріальних цінностей, тобто довкола інформації когнітивної й такої, що обирає дію. До того ж інформаційне забезпечення (як осереддя організації виробництва) набуде фундаментального характеру інфраструк­тури, а когнітивний капітал матиме перевагу над матеріальним у структурі економіки.

Таким чином, якщо характерна риса індустріального суспільства - багате мате-ріальне споживання, то інформа­ційного - те, що пізнавальна творчість інтелігенції поширюється на всіх. Вищою стадією інформаційного ладу стане глобальне футуризування суспільства - погляд, який розвинувся з уявлення про універсальний добробут, за Смітом. Це саме те, що я розумію під "Комп'ютопією". Це глобальне футуризоване суспільство, в якому кожен домагається однієї з можливостей свого власного майбут-нього, актуалізує і реалізує одну з власних інтенцій і потреб, діючи ціле-орієнтованим чином. Воно буде глобальним і цільним, у якому багатоцентрові вільні об'єднання гро-мадян свобідно беруть участь у дольових цілях, а ідеї спільно процвітають у всьому світі.

Комп'ютопія - цілісний, новий, довготривалий погляд для XHI століття, що несе низку концепцій.

Домагання і реалізація цінностей часу

Моє перше передбачення щодо Комп'ютопії полягає в тому, що це буде суспільство, в якому кожен індивід домагається і здійснює цінності часу. В Японії, про яку часто говорять як про розвинуте суспільство суцільного добробуту, тепер закликають до зміни акценту від швидкого економічного зростання до стабільного розвитку, орієнтованого на соціальний добробут і людську цінність. Нинішнє розуміння розвинутого суспільства, проте, прагне підкреслити важливість існування в зеленому довкіллі, коли ясно світить сонце. Звичайно, у прагненні втекти від забруднення і скупченості міст і від загрози контрольованого суспільства, ця концепція знаменна для нашого часу. Та вона ще не містить динамічного погляду на майбутнє, і в цьому я вбачаю її важливий недолік. Одне лише зникнення забруднення і скупченості або навіть утеча з міст не принесуть задоволення. Потреба у самореалізації є досить високим виміром особистості, і вона має активним чином задовольнятися. Майбутнє - за свободою кожного задовольняти потребу в самореалізації та домаганні такої мети.

Самореалізація, про яку я згадую, є нічим іншим, як потребою реалізувати цінність часу, остання ж, звичайно, передбачає наявність власного задуму самореалізації людини, що проступає на невидимій канві її прийдешнього, а потім - безпосередню роботу над його здійсненням. Таке дійство буде не прерогативою окремих осіб, але справою широкого загалу, включно мінігруп, локальних об'єднань і функціональних асоціацій.

Свобода рішень і рівність можливостей

Поняття свободи і рівності постали з Пуританської еволюції (1649-1660), яка відбулася в Англії приблизно наприкінці Середніх віків. Спочатку ідеї звільнення від абсолютного авторитету і рівності перед законом, які лежали в основі цих понять, спиралися на теорії соціального контракту та індивідуальної згоди (як нібито базису політичного авторитету), на теорії, які твердили, що свобода і рівність є природними правами всіх людей. Ці дві ідеї забезпечили теоретичні засади для формування сучасного громадянського суспільства.

Мірою того, як утверджувалася капіталістична економічна система, свобода і рівність як принципи розвиваються шляхом включення "свободи робити щось за своїм власним вибором", "рівності прав на власність", "свободи обирати вид занять" і "рівності у сфері виробництва", що у загальнішому плані зводиться до свободи конкуренції.

Інформаційне суспільство відкриє нове поняття свободи і рівності, що втілюватиме свободу прийняття рішень і рівність можливостей. Найбажанішою свободою буде та, яка передбачає TSCAtiKtfU TsUutp AflfbtfKUfU 'KltftffbAty 'pVUAMllfiι 'CiftHffUUtlii'ⁱOCCtj Ъ '1tffUqUUι використання доступного для неї майбутнього часу. Назвемо це "свободою рішення". Йдеться про вибір цілеспрямованої дії і право кожного вільно визначати, як використовувати майбутній час для досягнення мети. Це має стати визначальним правом людини у майбутньому інформаційному суспільстві.

"Рівність можливостей" є право, смисл якого в тому, що умови і сприятливі можливості для досягнення цілей, що їх люди поставили собі, мають бути доступні для них. Це гарантія того, що всі особи мають повну рівність можливостей для освіти й використання таких можливостей для дієвого вибору.

Розквіт різноманітних вільних спільнот

Суспільство високоосвічених людей упродовж довгого часу було мрією людства, і було зроблено кілька спроб утілити її в реальність. Нещодавно в Японії молодіжними групами були створені комуни, а також певне число кооперативних об'єднань. Одним із них було Ямагіші-кай, утворене після війни. Швидке зростання інформаційно-виробничих сил, які постали довкола комп'ютера, дозволяє розраховувати на істотний прогрес порівняно з мріями та спробами їх реалізації в минулому. Розвиток інформаційно-продуктивних сил поряд із швидким зростанням унаслідок автоматизації матеріальної продуктивної сили веде до звільнення людини, зменшення її залежності від безпосередньої праці і збільшення кількості її вільного часу. До того ж розширюватимуться можливості для розв'язання проблем, пошуку нових можливостей і потім утілення їх у реальність. Тобто розширюватиметься людська здатність до футуризації і сфера незалежності.

Ще один момент - наступне розширення автономної творчості. Засаднича соціально-утопічна думка минулого полягала в тому, щоб установити комунальну форму життя на ґрунті спільної власності на засоби виробництва - ідея, яка більшою чи меншою мірою орієнтувалася на прототип примітивного комунізму. Цей тип суспільства неминуче має справу з відносно низьким рівнем продуктивних сил. Однак інформаційне суспільство гарантуватиме існування більш активних вільних об'єднань, бо люди будуть вивільнені від турбот про харчування і одержать більше можливостей для реалізації часо-цінностей прийдешнього.

Становлення Комп'ютопії відбуватиметься шляхом переходу від простих кооперативних товариств, у яких чимала частина часу ще витрачається на підтримання існування, до динамічних і творчо вільних об'єднань. Люди, згуртовані спільною метою, створять нові вільні спілки, саме такі, що завжди орієнтовані на вільну активність і творчу участь кожного. Таким чином, індиві­дуальна і групова фуіуризація гармонійно співвідноситиметься з соцієтальною. Природна поява, приміром, об'єднання не­курців, спілки збереження енергії і багатьох інших нових і непередбачуваних типів спільнот.

Синергетична взаємозалежність у суспільстві

Синергетика розвивається в суспільстві мірою того, як індивіди і групи кооперуються на засадах узаємодоповнюваних зусиль для осягнення спільних цілей, поставлених суспільством у цілому. Функціонуючим соцієтальним принципом стане синергізм, який замінить сучасний принцип вільної конкуренції.

У майбутньому інформаційні послуги, структура вироб­ництва яких характеризується самопомноженням і синергією, посядуть місце нинішніх великих заводів і стануть соцієтальним символом інформаційного суспільства. Завдяки характерному для інформаційного виробництва самопомноженню, інфор­маційні послуги, як центр продуктивних сил суспільства, створюють ті цінності часу, які являють собою спільну мету для вільних об'єднань. На відміну від матеріальних благ використана інформація не зникає і навіть, що важливіше, цінність інформації може нескінченно зростати внаслідок постійного додавання нової до вже наявної. Таким чином, люди продовжуватимуть використовувати інформацію, яку вони або інші створили, навіть після того, як вона була одного разу чи багаторазово використана. А на макрорівні найефективнішим способом зростання виробництва і використання ресурсів виявиться спільна діяльність людей, спрямована на створення й поширення сощєтальної інформації. I⅛ економічна !раціональність означає, що інформаційні послуга самі стануть частиною інфраструктури. Як сила, яка існує по той бік продуктивних сил, інформація породжує соціоекономічні цінності, відповідні ж до них нові соціоекономічні закони й системи з'являються як щось само собою зрозуміле. Синергетичний прямий зв'язок функціо­нуватиме як новий соцієтальний принцип для встановлення й розвитку соціального порядку з тим, щоб об'єднання, які виникають, стали вільними.

Функціональні об’єднання, вільні від згорикеруючої влади

Історія управління людини людиною триває споконвіку аж до нашого часу, змінюючи лише форми: від абсолютної домінації за умов аристократії, пов'язаної з релігією у феодальному суспільстві - до економічного панування підприємців і до політичного панування бюрократії як у соціалістичному, так і в капіталістичному суспільствах. Однак прийдешнє інформаційне суспільство стане безкласовим, вільним від згорикеруючої влади, його осердям стануть вільні об'єднання. Цей процес розпочнеться створенням локальних інформаційних груп з обмеженим числом осіб.

У вільних об'єднаннях незалежність участі гармоніює з порядком групи, а їхня соціальна структура - поліцентрична, характеризується взаємним зв'язком. Під "полі- центризмом" я розумію те, що кожна особистість і група у вільному об’єднанні незалежні і стають центром. "Узаємний зв'язок" означає, що особистості і групи як центри беруть участь у формуванні об’єднання в разі взаємної схильності. По той бік цієї взаємної схильності лежить певна спільна мета, дух синергізму з самопокладальними етичними обмеженнями. Інакше кажучи, мірою того, як особистості здійснюють свої власні цінності часу, вони діють синергійно як певна група для досягнення дольової цілі, і всі намагаються стримуватися таким чином, аби не втручатися в активність інших. Такий соціальний лад і є загальною системою контролю вільних об'єднань.

У політичній системі інформаційного суспільства де­мократія, що ґрунтується на участі громадян, буде загаль­ноприйнятим способом здійснення політики на відміну від непрямої демократії парламентарного типу. Технологічна база "демократії участі" складатиметься з: 1) інформаційної мережі, яка стане можливою завдяки розвиткові комп'ютерно- комунікаційної технології; 2) процесу копіювання політичних моделей і 3) зворотного зв'язку для врахування індивідуальних думок. Унаслідок цього політична дія, що спирається на правило "більшість проти меншості", трансформується на політичну дію, що ґрунтуватиметься на рівновазі переваг і втрату всьому спектрі турбот громадян як у сучасному, так і в майбутньому. При здійсненні політики таким способом зворотний зв'язок і акумуляція думок повторюватимуться багаторазово, аж доки буде досягнуто згоди, що забезпечить безсторонній баланс переваг і недоліків політичного рішення, наскільки це зачіпає осіб і групи з їх конфліктуючими інтересами.

Нинішній бюрократичний адміністративний апарат буде перетворений на вільну систему управління громадян. Для виконання адміністративних обов'язків знадобиться лише невеликий штат фахівців, які справді професійно відповідальні за адміністративні функції. Бюрократія привілейованого класу зникне. В цьому вільному громадянському суспільстві управління, примус і контроль над іншими будуть припинені. Суспільство буде синергетично функціональним і це та ідеальна форма, яку нам обіцяє інформаційна перебудова.

Комп’ютопія: чи може вона стати реальністю?

Чи може цей погляд на Комп'ютопію бути втілений у життя? Перш аніж історія дасть відповідь, нам не уникнути необхідності вибору-або "Комп'ютопія", або "автоматизована держава". В цій суворій альтернативі представлені дві різко контрастуючі картини прийдешнього - світла і темна. Якщо ми оберемо першу модель, то двері до повнокровного суспільства з необмеженими можливостями будуть відчинені; якщо ж - другу, то наше майбутнє стане жахливою добою.

На підставі сьогоднішніх даних можна твердити: існує сер­йозна небезпека того, що ми рухаємося у напрямі контрольова­ного суспільства.

Це прозирає у таких тенденціях. Упродовж перших 15­20 років доступу до комп'ютерів вони використовувалися голо­вним чином військовими та іншими урядовими організаціями, а також великими приватними установами. Середні й дрібні підп­риємства, окремі особи були, загалом, усунуті від використання комп'ютерно-комунікаційної технології, бо тогочасні ЕОМ були надзвичайно дорогими. Ця ситуація стала причиною істотного вповільнення у демократичному застосуванні комп'ютерів. На початковій стадії комп'ютери здебільшого використовувалися з метою автоматичного контролю і економії праці, а не в, галузі "розв'язання проблем". Ix розвиток від автоматичного контролю окремих процесів до інтегральних контрольних систем, які пок­ривають великі галузі, являє собою дедалі сильнішу небезпеку виникнення контрольованого суспільства.

Використання комп'ютерів для головних науково-техно­логічних розробок, таких як космічна техніка, привело нас до нехтування потребою гармонійного співіснування з природою, тоді як наш вплив на неї незмірно посилився. Розвиток "ве­ликої" науки і технології діє таким чином, що дедалі більше зростає дисбаланс між людською і природною системами.

Якщо комп'ютеризацію продовжувати в цьому напрямі, то можливість виникнення "контрольованого суспільства" за­грозливо зросте.

Однак я передбачаю, що катастрофічний курс до "автоматизованої держави" буде відхилений, і ми оберемо інший, щоб простувати шляхом Комп'ютопії. Можу навести дві логічні підстави моєї впевненості.

Першим теоретичним аргументом є те, що комп'ютер, як інноваційна технологія, являє собою певну граничну науку. Під "граничною наукою" я розумію досягнення, яке може приносити незмірну користь людству, коли використовувати його розважливо, але яке може спричинити руйнування, коли використовувати його неправильно. Ядерна енергетика, приміром, може бути вельми корисним джерелом енергії, та вона здатна і вбити н одну мить чималу частину людства. Комп'ютер як гранична наука, можливо, ще вагоміший за атомну енергію.

Якщо комп'ютери використовуватимуть виключно для автоматизації, то контролююче суспільство, це відчуження й декаденс, можуть стати реальністю. Та коли використовувати їх кілком для створення знання, то виникне високорозвинене, масове суспільство з творчим знанням, в якому всі люди відчуватимуть своє життя як цінність. Далі: лінійна, просторово-часова система комп'ютерів, з'єднана терміналом з комунікаційними лініями, може перетворити суспільство на досконало кероване, якщо використовувати її централізовано, і навпаки, якщо використовувати такі системи де централізовано й відкрито для всіх людей, то це приведе до створення прогнозованого високо-розвинутого суспільства. Так само, якщо банк даних використовуватиметься невеликою групою осіб, які перебувають при владі, для обслуговування їхніх політичних цілей, то країна перетвориться на поліцейську державу, та якщо цей банк використовуватиметься для гігієнічного контролю і швидкого просування в ході розвитку, то кожна особистість може бути порятована від болісних страждань і здобуде можливість повністю розвинути свої здібності, відкриваючи нові майбутні сприятливі перспективи.

Комп'ютер, таким чином, зіштовхує нас з альтернативою: або "автоматизована держава", або Комп'ютопія. Отже, не існує напередвизначеності і передбаченості стану прийдешнього інформаційного суспільства, а лише наш власний вибір, який приймаємо. Є лише один вибір для нас - шлях до Комп'ютопії. Ми не можемо дозволити комп'ютерові, межовій науці, бути використаною для руйнування духовного життя людства. Другою теоретичною підставою моєї впевненості є те, що інформаційне суспільство виникатиме в процесі систематичної, впорядкованої трансформації. Інформаційна продуктивна сила, стрімко розвиваючись, замінить матеріальну продуктивну силу, що викличе якісні зміни у виробництві (автоматичні заводи, соціальні, політичні та екологічні системи). Зрозуміло, що інформаційна продуктивна сила, концентруючись на комп'ютерній комунікаційній мережі, дає потужний поштовх для здійснення соцієтальних системних інновацій. Постійно створюватимуться нові соціальні та економічні системи, і суспільство як ціле зазнаватиме динамічних змін, - але через докорінні соціальні перевороти в минулому, які типізувалися у боротьбі за владу правлячих класів, війни між національними державами і політичні революції бунтівливих мас. Зміни досягатимуться через систематичну, впорядковану трансформацію. Оскільки старі соціально-економічні системи потроху стають неефективними й нездатними задовольнити вимоги часу, то вони відмиратимуть, а нові, розумні, посядуть їхнє місце таким же чином, як відбуваються метаморфози в будь-якому організмі: непотрібні частини тіла атрофуються, інші ж розвиваються у відповідь на нові вимоги.

Крім того, це систематичне перетворення соцієтальних структур повсюдно спричинюватиметься діями громадян, що замінюватимуть "мета-засіб-орієнтований " спосіб дії на причинно- наслідковий тип дії. Я вже вказував, що в інформаційному суспільстві спосіб дії людини стане цілеспрямованим. Цей спосіб цілеспрямованої дії еволюціонуватиме до того пункту де він, функціонуючи як цільовий принцип, стане принципом соціальної дії нового типу. Коли це станеться, соціальна дія стане послідовною засіб-орієнтованою дією для досягнення спільної мети. Отже, ми можемо замінити термін "мета-засіб- орієнтована дія" на термін "причиново-наслідкові відносини", йдучи за ідеєю Макса Вебера, котрий замінив поняття "відношення мети-засобу" поняттям "причиново-наслідкові відносини".

Відродження теологічного синергізму людини і вищого буття

Кінцевою метою Комп'ютопії є відродження теологічного синергізму людини і вищого буття або, якщо комусь більше до вподоби~-граничної життєвої сили - вирази, що мають значення і для релігійних і для нерелігійних переконань,

П'ять ^їи шість тисячоліть тому людина певною мірою досягла збільшення сільськогосподарської продукції і так була побудована перша цивілізація. Цим позначений початок завоювання людиною природи. Однак від часів індустріальної революції завоювання природи означає її руйнування, і відплата природи, що розпочалася, є наслідком руйнівних дій людини. Нині виникає нове ставлення. Нарешті, людина і природа почали діяти спільно в екологічному розумінні, на глобальному рівні, в синергетичній спільноті. Адже немає місця, де людина могла б жити, крім Землі, яка подарувала їй життя. З цього усвідомлення виникає ідея синергетичного суспільства, згідно з якою людина і природа мають співіснувати в справжньому симбіозі.

Це - настійлива, активна ідея, згідно з якою людина може жити і працювати спільно з природою, але не в дусі покірності, не в тому розумінні, що людина може жити лишень у рамках природної системи; а коли людина і природа працюватимуть разом як єдине ціле. Інакше кажучи, людина наближається до універсального наджиття, оскільки людина і бог діють у згоді.

Термін "бог" не означає тут Бога в далеких небесах; він належить до природи, з якою ми живемо щодня пліч-о-пліч, Наукові закони, відкриті нами, - просто прояви активності цієї вищої сили. Кінцевим ідеалом глобальної футуризації суспільства стане приведення дій людини в гармонію з природою в процесі побудови синергетичного світу. Новітній синергізм є відродженням теологічного, який учив, що духовне відродження залежить від спільних дій волі людини і благовоління Бога. Ми хочемо побудувати земне, а не небесне, синергетичне суспільство бога і людини.

Відкриваючи книгу історії, ми бачимо, що коли людина нагромаджувала багатства і нарощувала продуктивні сили, багато які вибори були визначеними. Греки побудували чудовий храм Аполлона і виліпили прекрасні статуї Венери. Єгиптяни спорудили гігантські піраміди для своїх фараонів, а римляни перетворили жорстокість Колізею на релігійний ритуал. Китайці звели Велику стіну, щоб не допустити варварів. Тепер людина зробила вогні неба своєю власністю і залишила сліди своїх підошов на кратерах Місяця. Ми простуємо до XXI століття з великою метою: побудувати Комп'ютопію на землі, про яку в історії залишиться пам'ятнику вигляді невеличкої скриньки з кількома чіпами площею в один квадратний дюйм. Але ця скринька міститиме багато історичних рекордів, зокрема такі: як чотирьом мільярдам мешканців Всесвіту пощастило подолати і енергетичну кризу і вибух народонаселення, досягти ліквідації ядерної зброї і повного роззброєння, подолати неписьменність і створити плодотворний симбіоз бога і людини без примусу з боку влади і закону, але шляхом вільної взаємодії громадян, спрямованої на осягнення спільної глобальної мети.

Таким чином, цивілізація, яка має бути побудована в міру нашого наближення до XXI століття, не буде матеріальною, з величезними конструкціями, а фактично невидимою цивілізацією. Точніше, її можна назвати "інформаційною". Homo sapiens, який піднявся на світанку першої матеріальної цивілізації в кінці, останнього льодовикового періоду, нині, через десять тисяч років, стоїть на порозі другої - інформаційної.