Культурна традиція як акумульована свобода
Назву підрозділу я запозичив з цитованої книги Макліна. Звертаючись до класифікованих трьох рівнів свободи, він вважає, що властиво на третьому рівні, коли свобода набирає конкретного екзистен- ційного виразу через необхідність особі приймати рішення в "межових" ситуаціях зустрічі з "іншим", дії людей набувають відповідальності й креативності.
У контексті відповідальної дії вартості слугують підставою для вибору, перестають носити лише індивідуальну пріоритетність, а виступають у соціальному значенні. Уже вивчаючи мову спілкування, "ми асимілюємо ставлення щодо життя, яке було розвинене членами конкретної мовної групи". Скажімо, очевидна відмінність між іспанськими і німецькими персоналіями може відчуватися в мові, яку вони використовують[617].Значення мови впливають не стільки самі по собі, скільки через означувані в них вартості і чесноти. Сприймаючи певний зразок вартості, член групи буде відповідно поводитися. Це особливо показово щодо відмінностей у поведінці між чоловіками і жінками певного суспільства чи соціальної групи. "Якщо в конкретній спільноті, - зауважує Ма- клін, - очікується, щоб жінки поводилися певним чином і несли за це означену відповідальність, коли очікувана поведінка чоловіків є цілком інакшою, то такий стан є наслідком відмінних спроможностей у двох групах"[618]. Спроможність до дії обумовлюється соціокультурними "зразками" поведінки групи й іменується поняттям чеснота. Їх неминучою засадою є зреалізована попередньо "комунітарна" свобода. Комбінація вартостей і чеснот акумулюється в понятті культура. До її складників завжди належать свідомість і розум, які є основними чинниками "культивування". Душа, як і ґрунт, якщо не культивується, то плодоносить лише бур'янами, зауважує Маклін. Подібну роль відіграють вартості і чесноти культури.
Коли життя позбавляється їх наявності, воно перестає розвиватися в напрямку ушляхетнення і покращення і набирає брутальних форм. Значення, що виносять сенс покращення життя, набувають власне кумулятивного характеру інтенціювання свободи задля індивідуального самоздійснення людини. Отже, йдеться про відслідковування не просто культурної традиції в об'єктивістський і статистичний способи, важливою є тенденція соціального прогресу, або ж поступу. Її іманентною суттю є етичний вимір, якому Маклін надає важливого значення; можна припустити, що він поділяє подібні переконання Аристотеля, Е. Берка, А. де Токвіля, А. Макінтайра, Р. Патнема та інших.Виникнення громадянського суспільства в концепції Макліна інтерпретується конгруентно з виникненням і поширенням третього рівня свободи, на якому розгортаються екзистенційні сенси та належна відповідальна дія. Перший рівень (вибирати те, що я хочу) виявляє зовнішні характеристики фізичного і соціального буття в значеннях емпірично зорієнтованого знання і хотіння. Тут вибір завжди передбачає стан оволодіння речами, знаннями і вартостями, що неминуче пов'язується з суперечностями і конфліктністю. Другий рівень свободи, обґрунтований найповніше в Канта, має зобов'язальний характер. Свобода тут, хоча й підноситься до принципу універсального права і здійснюється в формі соціально-юридичного закону, який мав би об'єктивно довершувати моральний категоріальний імператив, потрапляє в тенета формальності і несе загрозу для приватного життя індивіда. Що стосується третього рівня свободи, екзистенційного, то Маклін розглядає його радше в діалектичному сенсі; тут певним чином попередні рівні „знімаються" в новій якості свободи. Третій рівень свободи здійснюється як форма особистих життєвих проектів, які індивід виповнює в стосунках з "іншими", перебуваючи у відношеннях з вартостями, чеснотами і культурною традицією. Якщо названі рівні здійснення свободи втілюються в соціальні тенденції і набувають домінантного чину, є підстави розглядати їх вплив на макрорівні. Маклін вважає політичне протистояння в добу холодної війни за соціальний конфлікт між двома першими рівнями свободи. Коли один з двох перших рівнів домінує або контролює третій рівень, тоді людина буде піддана ідеологічному покоренню на зразок комуністичного домінування. Таким чином, якщо ми тепер виходимо з доби соціально-політичного протистояння двох систем і маємо намір встановити соціальність з превалюванням третього рівня свободи, то перед нами відкривається "завдання облаштувати громадянське суспільство".
9.7.5.