Людина й суспільство: основні аспекти взаємозв'язку
Людина і суспільство пов'язані між собою глибинними зв'язками. У ході розвитку філософії існувало три основні інтерпретації зв'язку «людина - суспільство».
1. Суспільство складається з індивідів й утворюється завдяки чисто механічному поєднанню здібностей, поведінки, дій.
Тобто людина тут первинна, а суспільство - вторинне. Така інтерпретація виникла ще у філософії нового часу (Т. Гоббс, Дж. Локк, І. Кант та ін.). Однак пізніше виявилось, що уявлення про суспільство як про суму індивідів не в усіх відношеннях переконливе та задовільне. Кожна людина знаходить суспільство як вже щось дане. Якщо вона народилася в Україні, то буде розмовляти українською, дотримуватися українських традицій. Тут в індивіда немає вибору і його життя визначається суспільством.2. Суспільство первинне, а індивід вторинний. Таку концепцію розвивали передусім Г. Гегель і К. Маркс. Тепер вже людина розумілася як «вузол» суспільних відношень. Але й друга концепція виявилася з недоліками: вона не враховувала своєрідність, свободу індивідів, їхню творчість.
3. Нині намагаються поєднати позитивні якості індивідуалістської (первинний індивід) та колективістської (первинне суспільство) інтерпретацій суспільства. Тут мається на увазі, що обидві інтерпретації повинні весь час доповнювати одна одну: у процесі, що постійно оновлюється, суспільство утворює індивідів, які своєю чергою утворюють суспільство.
Надмірне піднесення окремої людини над суспільством може призводити культивування індивідуалізму, егоїзму; коли ж ця окрема людина займає особливе становище в суспільстві, то подібна ситуація загрожує вилитися у вождизм або культ особи.
Людина справді не може бути людиною поза суспільством, оскільки:
■ лише суспільство здатне накопичувати, зберігати та передавати від покоління до покоління, від людини до людини те, що здобуте як спільним, так і індивідуальним досвідом життєдіяльності;
■ лише в суспільстві можуть виявитися і набути загальної значущості індивідуальні особливості та здібності людини;
■ лише суспільство здатне розвивати різноманітну людську діяльність одночасно є різних напрямах;
■ лише суспільство здатне ставити перед людиною цілі, завдання, сенси, що перевершують її індивідуальні потреби та бажання;
■ лише суспільство може культивувати деякі надскладні види діяльності, такі, наприклад, як наука, промисловість, містобудівництво, військова справа, іригація, здійснення екологічних програм тощо;
■ лише в суспільстві виробляються засоби людської комунікації, знакові та символічні форми для передавання інтелектуального змісту, норм та
стандартів людської поведінки.
Однак, не варто забувати, що пізнає, страждає, відчуває, діє не якесь примарне та знеособлене суспільство, а жива людина, а тому все перераховане вище має свій сенс лише у відношенні до людини та тоді, коли є людина. Отже, реальним носієм суспільних процесів і здобутків є людина, а суспільство виконує функцію людського середовища; ясно, що їх не можна відірвати одне від одного, так само, як не можна відірвати рибу від водної стихії.
5.