Суспільна свідомість і духовне життя суспільства
Структура суспільної свідомості дуже складна. У ній виділяють рівні: буденно-практичний і науково-теоретичний.
Подібний аспект розгляду суспільної свідомості можна назвати гносеологічним, оскільки він показує глибину проникнення суб'єкта пізнання в об'єктивну реальність.
Як відомо, буденно-практична свідомість менш структурована й більш поверхнева, ніж науково-теоретична. Суспільна свідомість на буденно-практичному рівні виявляє себе як соціальна психологія, на науково-теоретичному рівні - як ідеологія.Наступний аспект розгляду суспільної свідомості - за її носієм або суб'єктом. Відтак виділяють види суспільної свідомості: індивідуальна, групова та масова свідомість.
Носієм індивідуальної свідомості є окрема людина, носієм групової свідомості - соціальна група, носієм масової свідомості - неорганізована група людей, що згуртована певною ідеєю або метою. Наприклад, до феномену масової свідомості можуть бути віднесені шанувальники якогось естрадного співака, шанувальники певної газети, постійні слухачі певної радіостанції. Іноді кажуть, що носієм масової свідомості є натовп, але більшість соціологів вважають, що краще виділяти й свідомість натовпу, й свідомість маси. Крім того, важливо відмітити, що натовп - це люди, що безпосередньо торкаються один одного, вони зібралися для досягнення певної цілі, але від маси натовп відрізняє безпосередній контакт, наявність лідера й сумісна діяльність, наприклад, на мітингу, демонстрації тощо.
Суспільна свідомість становить сукупність різноманітних духовних явищ, які відображають всі сфери життя суспільства й багатство індивідуального життя людини, тому виділяються її різні форми: моральна, естетична, релігійна, правова, політична, філософська, наукова, екологічна, економічна й ін.
Звичайно, подібне структурування умовне, тому що види, форми, рівні суспільної свідомості знаходяться у постійній взаємодії та взаємовпливі.
Аналізуючи суспільну свідомість, соціальна філософія особливу увагу приділяє ідеології. Ідеологія - це система ідей та теорій, цінностей і норм, ідеалів і директив дії. Вона сприяє закріпленню або усуванню існуючих суспільних відношень. За своїм теоретичним змістом ідеологія є сукупністю правових, політичних, моральних, естетичних та інших ідей, що відображають економічні відношення суспільства з позицій певного суспільного класу.
Тут важливо підкреслити, що під духовним життям суспільства можна розуміти ту сферу буття, у якій об'єктивна, надіндивідуальна реальність трансформувалась у реальність індивідуальну, суб'єктивну, що властива кожній людині.
Духовне життя людства проходить під впливом матеріально- економічного життя, тому її структуру можна уявити так: духовна потреба, духовний інтерес, духовна діяльність, духовні блага. Духовна діяльність породжує духовні відношення: моральні, естетичні, релігійні, політичні, правові та ін. Основні аспекти духовності:
Духовне життя людини багатогранне, воно включає як раціональні, так й емоційно-афектні сторони, гносеологічно-когнітивні та ціннісно-мотиваційні моменти, усвідомлені межі, орієнтовані на зовнішній і внутрішній світ людини, а також багато інших аспектів, рівні, стани духовного життя особистості. Духовність вбирає до себе всі ці грані життя людини. Разом з тим, духовність людини можна трактувати як ідеальність. Ідеальність у цілому характеризується тим, що зміст усяких явищ світу надається людині у чистому вигляді, звільненому від об'єктивних, матеріально-предметних або просторово- часових характеристик буття. Велику роль у становленні та розвитку ідеальності відіграє мова, категорійно-понятійний устрій людської свідомості. Крім того, духовність визначається і як суб'єктний світ людини, який існує як внутрішнє, інтимне життя людини. Вона надана у внутрішньому спостереженні людини, розгортається у його ідеальному просторі та часі. Духовність людини цілком та повністю суб'єктивна, вона становить власне «Я» людини, виступає як буття, особливість цього «Я».
Духовність суб'єктивно-індивідуальна.Таким чином, духовність можна визначити як духовне життя людини, її суб'єктивно-ідеальний світ.
Порівняно недавно у вітчизняній літературі з'явилось поняття «духовне виробництво» - виробництво свідомості, що здійснюється спеціалізованими групами людей, які професійно зайняті кваліфікованою розумовою працею. Результатами їхньої праці є: ідеї, теорії, образи, духовні цінності; духовні суспільні зв'язки індивідів; духовність людини. Структура духовного виробництва включає до себе наукові, естетичні та релігійні види засвоєння дійсності. Духовне виробництво не можна ототожнити з матеріальним, оскільки їхні відмінності достатньо очевидні. Неоднаковим є підсумок виробництва - матеріальні предмети або духовні об'єкти. У духовному виробництві праця індивідуальна, у матеріальному - індивідуальна та колективна. Метою життя багатьох людей є матеріальне багатство, а рівень духовного багатства є неоціненим.
Екзаменаційні питання
1. Поняття та зміст соціальних якостей.
2. Людина й суспільство: основні аспекти взаємозв'язку.
3. Суспільна свідомість і духовне життя суспільства.
Література
Підручники та навчально-методичні посібники