Мистецтво як засіб пізнання світу

Мистецтво відображає існуючу дійсність, моделює і створює нову за допомогою художнього образу; навколишній світ відтворюється у художньому творі у всіх його елементах.

Мистецтво - засіб пізнання світу, який відтворюється у такій специфічній формі, як художній образ, якому притаманні свої особливі риси: метафоричність, асоціативність, індивідуальна певність, емоційність та раціональність, умовність та ін.

Дійсність відображається у художньому творі за допомогою таких його компонентів, як сюжет, матеріал, композиція, зображувально-виражальні засоби. Цінність художнього твору залежить від того, наскільки високо професійно, художньо створені всі його елементи, об’єднані змістом і формою.

Соціальна природа мистецтва. Мистецтво - це форма культури, невід'ємна частина життя людини та суспільства, що становить стрижень духовної культури, є колективною пам'яттю людства, яка здійснює зв'язок поколінь, різних народів, різних культур.

Мистецтво народжується «багаторазово» у процесі свого соціального функціонування: при індивідуальному сприйнятті; у кожен новий період історії, корелюючи з актуальними для цього часу ідеями, ідеалами, інтересами, потребами, під час виникнення нових видів мистецтва, втілюючи загальнохудожні закономірності в нову виражальну форму; з кожним етапом вдосконалення специфічної мови всередині виду мистецтва.

Метою мистецтва, усіх його видів, форм та жанрів є вдосконалення людини та суспільства, в якому ця людина живе. Предметом мистецтва стає реальна дійсність, за якої постає життя людини.

Художня культура характеризує ступінь і спосіб розвитку здібностей, хисту, потреб соціального суб'єкта в усіх формах художньої діяльності, ступінь його підготовленості до цієї діяльності, його участі у створенні та засвоєнні цінностей мистецтва, в організації художньої діяльності. Норми художньої культури поділяються на загальні закони видів мистецтва, які регулюють процес художньої творчості: 1) естетичні принципи та норми, що формуються певним художнім методом; 2) естетичні норми та принципи, що залежать від конкретного художнього напряму, до якого належить митець.

Функції мистецтва: 1) аналіз стану світу (художньо-концептуальна функція); 2) віщування (функція передбачення); 3) повідомлення та спілкування (інформативна й комунікативна функція); 4) катарсис у формуванні цілісної особистості (виховна функція); 5) вплив на несвідоме (сугестивна функція);

6) формування творчого духу та ціннісних орієнтирів (естетична функція);

7) відчуття насолоди (гедоністична функція).

Мистецтво виробляє ціннісні орієнтації людини, розвиває у неї творчий дух, пробуджує в людині творця. Воно відбиває життя в його цілісності, повноті та загальнолюдській значущості. Мистецтво - це завжди розповідь про людину, для людини та в ім'я людини.

Система мистецтва та види мистецтва. Мистецтво може бути представлене як чітка, цілісна система, до якої належать окремі види мистецтва, які своєю чергою мають складну структуру.

Система мистецтва - відкрита, вона постійно розвивається і поповнюється новими видами мистецтва. У межах системи існують класифікації, критеріями яких виступають загальні ознаки видів мистецтва. Кожний вид мистецтва - окрема система, у якій можна виділити види, роди, жанри, матеріал, зображувально-виражальні засоби, стилі й ін..

Основні види мистецтва: архітектура, скульптура, живопис, література, музика, театр, кіно тощо. Роди мистецтва: епос, лірика, драма, станкове або монументальне мистецтво й ін.. Жанри мистецтва: роман, повість, оповідання, портрет, пейзаж, натюрморт тощо.

Розвиток людства, зміни в суспільному житті призвели зміни й у мистецтві. Кожна епоха породжувала своє мистецтво: первісне, стародавнього світу, античне, середньовіччя, епохи Відродження, Просвітництва, Нового часу, новітньої епохи; з'являлися свої засоби створення художніх творів, митці об'єднувалися за ознаками творчості - так відбувся розвиток теорії мистецтва.

1.