Роль особистості в історії

Фактори, що визначають історичну роль особистості. Вплив усіх типових причин, що визначають роль особистості, можна позначити одним терміном - «фактор ситуації». Він складається:

• з особливостей середовища, у якому діє особа (суспільний лад, традиції, задачі та ін.);

• зі стану, у якому знаходиться в певний момент суспільство (стійкий, нестійкий, іде на підйом, під ухил та ін.);

• з особливостей навколишніх суспільств;

• з особливостей формаційного часу (загальної характеристики періоду історичного процесу, включаючи ступінь інтегрованості суспільств, темп розвитку тощо);

• з близькості суспільства до «генеральної лінії» історії, що збільшує або зменшує можливість вплинути на значну кількість суспільств та історичний процес у цілому;

• зі сприятливостей моменту для дій;

• з особливостей самої особи та потреб моменту й ситуації якраз у таких якостях;

• з наявності конкурентних діячів та ін.

Сила факторів у різних випадках може бути неоднаковою. Якщо розглядати вплив особистості на все людство, то тут будуть важливі третій, четвертий і п'ятий пункти; якщо причини - негативні результати реформ, то - перший, другий, сьомий та восьмий. У цілому ж чим більше з вказаного є сприятливим для особистості, тим важливішою може бути її роль.

Аналіз із позиції фактора ситуації дозволяє не тільки об'єднати різні точки зору, а й локалізувати їх, визначити сферу дії, «підрізати» їхні претензії. Крім того, такий підхід полегшує вивчення конкретного випадку (оскільки окреслює коло питань, дає напрям пошуку та ін.), ніяким чином не передумовлюючи результат.

У цілому фактор ситуації враховується недостатньо, однак один його момент - положення всередині суспільства - виділяє більшість дослідників. Правда, здебільшого це має характер побіжних й іноді нечітких зауважень, однак так або інакше вони відзначають два основних стани: стабільності та міцності; нестабільності, хаосу, революцій, криз тощо.

При тому чим найменш міцне та стійке суспільство, чим більше там зруйновані старі конструкції, тим більший вплив може мати окрема особистість на нього. Іншими словами, роль особистості має зворотну пропорційну залежність від стабільності та міцності суспільства.

Роль особистості у динаміці змін суспільного устрою. І стабільність, й особливо нестабільність мають багато варіантів, кожний з яких володіє досить суттєвими особливостями. Так, застій відрізняється від міцності в умовах нормального територіального або економічного росту; і тим більше від умов швидкого росту. Стійкість може мати місце й у ході повільної деградації й при занепаді. Навіть за стабільності багато чого залежить від того, наскільки суспільний устрій «зарегульований» на одну особистість. Варіанти суспільної ломки досить різноманітні: реформа відрізняється від революції, мирна революція відрізняється від громадянської війни й ін. Тому виключно важливими виявляються уявлення про зміни у суспільстві як про процеси зміни його станів (фаз).

Існує дві ситуації, що знаходяться у різних фазах. Ситуація перша - це епоха спокійна, стійка, консервативна, у якій роль політиків зазвичай порівняно незначна. Ситуація друга, коли країна стоїть на порозі соціально-політичного вибуху. Відбудеться він чи ні, залежить від багатьох факторів, у т. ч. й від сили особистостей з одного та з другого боку. Відзначимо, що жодні особистості не в змозі утворити великі епохи, якщо для цього немає у суспільстві накопичених умов. Особистість завжди виявляється у конкретній ситуації й діє передусім у межах наявних завдань та умов для себе та тих груп, з якими себе ототожнює. Особистості діють не у вакуумі, а вже у готових відношеннях й формуються у певному середовищі. І ця даність після того, як пройде через людину, сама стає важливою умовою її майбутнього впливу на суспільство.

Однак, якщо вже є об'єктивні передумови для змін, то особистість у змозі прискорити або віддалити рішення проблеми, надати цьому рішенню особливі риси, талановито або бездарно використати надані можливості.

Значна й роль сприятливого моменту: оскільки історія не запрограмована й у кожний момент часу з низки потенцій реалізується одна, то у певних ситуаціях шанси слабких тенденцій зростають й взагалі можливість вибору збільшується.

У процесі історичної діяльності особа розв'язує ряд протиріч: між свободою та необхідністю, між теорією та практикою, між сущим і належним, між бажаннями та реальністю, між індивідуальним і загальним.

В оцінці значення якогось діяча постає питання про те, чи мав змогу хтось інший зробити те ж саме за наявних умов? Частіше ми можемо констатувати, що ні, не мав. Те, що зробила ця людина (доброго чи поганого) - зуміла сконцентрувати сили нації, використати крихітний шанс, виявила небувалу жорстокість та ін. - це вище за сили не просто звичайно, а й людини набагато вищої (нижчої) норми. Чи не тим також пояснюється привабливість образів Олександра Македонського, Цезаря, Наполеона та ін.?

Вирішуючи глобальні протиріччя, що назбиралися всередині старої системи, суспільство ніколи не має перед собою однозначного рішення. Це неможливо з багатьох причин, вже тому, що кожен клас, група, партія та інші угруповання мають свій варіант вирішення проблеми, а боротьба партій особистостей та ідей лише підсилює таку множину.

Стверджувати, що великі епохи народжують великих людей у сенсі того, що вони приходять, як за замовленням, не можна. Трагедією багатьох епох виявилась невідповідність лідерів щодо завдань, які час ставив перед ними, і навпаки, поява людини, що змогла скористатися обставинами, щоб відвести суспільство у бік від найбільш правильного шляху, ставало їх прокляттям. Отже, наявність більш або менш відповідної особистості щодо суспільних завдань є випадком, хоча й достатньо вірогідним.

У такі зламні періоди лідери іноді можуть відігравати роль ніби противаг, які у змозі переважити чашу історичних терезів.

У певні моменти сила особистостей, їхні власні якості, відповідність своєї ролі та інше мали величезне, частіше визначальне або кінцеве значення. Цей вольовий, частіше ірраціональний і залежний від випадку фактор може бути й сприятливим, і небезпечним, тому набагато надійніше, якщо в суспільстві є обмежувачі таких впливів.

У найбільш переломні епохи роль особистості величезна, але в той же час звичайно зовсім інша, ніж вона сама припускала. А подальші наслідки й зовсім не ясні. Ми бачимо також, що під час таких переломів відбувається маса змін, виявляється багато варіантів, «мутацій» різних суспільних інститутів і відносин, що можуть бути як шкідливими, так і доброчинними. Це уже визначить конкретний розклад сил і випадок.

Екзаменаційні питання

1. Філософія історії як напрям філософського знання.

2. Основні чинники суспільного розвитку.

3. Ідея прогресу в історії. Сенс історії.

4. Роль особистості у історії.

Література

Підручники та навчально-методичні посібники