Соціальна філософія, її предмет та функції
Соціальна філософія - це напрям філософського знання, що обґрунтовує філософську концепцію суспільно-історичного розвитку і виконує специфічну функцію в системі гуманітарного знання.
Якщо загальним предметом філософії є відношення «людина-світ», то соціальна філософія, розглядає це відношення як соціально-детерміноване, оскільки ставлення людини до світу опосередковане її стосунками з іншими людьми, у кінцевому підсумку усією сукупністю суспільних відносин і культурно-історичним середовищем, у якому вона живе. E той же час соціальна філософія, з усієї структури світобудови (природа, суспільство, дух) виокремлює саме суспільство як об'єкт дослідження, тобто її предметом виступає відношення «людина-суспільство».Особливість предмета соціальної філософії полягає в тому, що ця наука вивчає суспільство в цілому, саме як цілісну систему, узагальнюючи конкретно-гуманітарне знання.
Соціальна філософія - наука світоглядна, а значить суперечності й проблеми розвитку суспільства вивчає через визначення місця і ролі у ньому людського чинника. Центральною проблемою соціальної філософії є проблема людини і сенсу її буття у світі, цілей та головної мети життєдіяльності. Таким чином, для соціальної філософії людина - найвища мета соціального філософствування.
У розвитку соціальної філософії виділяють такі етапи:
> антична соціально-філософська думка (Платон - «Держава», «Політик», «Закони»; Аристотель - «Нікомахова етика», «Політика»);
> соціальна філософія Відродження (Н. Макіавеллі - «Государ»; Т. Мор - «Утопія»; Т. Кампанелла - «Місто сонця»);
> філософія історії Нового часу (А. Кондорсе - «Нарис історичної картини прогресу людського розуму»; I. Гердер - «Ідеї до філософії історії людства»; В. Вольтер - «Філософія історії»; Ж.-Ж. Руссо - «Про суспільний договір»; К. Гельвецій - «Про людину» та ін.);
> філософсько-історична концепція представників класичної німецької філософії (I.
Кант - «Ідея загальної історії у всесвітньо-громадянському плані»; Г.В. Гегель - «Філософія права» та ін.);> соціальна утопія ХІІІ-ХІХ ст. (Сен-Симон — «Про промислову систему», «Нове християнство»; Ш. Фур'є - «Теорія чотирьох рухів і загальної долі», «Новий промисловий і громадянський мир» та ін.);
> Історичний матеріалізм К. Маркса і Ф. Енгельса («До критики політичної економії», «Німецька ідеологія», «Капітал»);
> Сучасні некласичні філософсько-історичні та соціально-філософські школи і напрями (соціокультурологія - М. Вебер, О. Конт; екзистенціальна соціальна філософія - М. Хайдеггер, Ж-П. Сартр, Д. Камю, К. Ясперс; соціальна філософія технократизму - Д. Белл, О. Тоффлер, Р. Арон, 3. Бжезинський; філософсько-релігійна концепція соціуму - В. Соловйов, М. Бердяев, Т.-де-Шарден, Ортега-і-Гассет, Ж. Марітен, Е. Жільсон, Ю. Бохенський та ін.).
Вирішення основного питання соціальної філософії протягом усіеї її історії розгорталось у таких основних напрямах:
а) первинність суспільного буття і вторинність суспільної свідомості (матеріалісти);
б) первинність суспільних ідей, мислення, духовності взагалі щодо конкретних форм буття та діяльності людей у суспільстві (ідеалісти);
в) співвідносність мислення та буття як рівнозначних чинників суспільної життєдіяльності (дуалісти).
Функції соціальної філософії:
C Методологічна - формує найбільш загальні методи, якими користуються інші, в основному гуманітарні, науки/
C Світоглядна - орієнтує людину на ствердження раціонального начала в організації суспільного життя.
C Ідеологічна - впливає на усі форми суспільної свідомості, орієнтуючи їх на те, що відображення предмета відбувається через призму відношення до того чи іншого ладу.
C Практична - є засобом активного, перетворювального впливу на світ і на саму людину; відіграє важливу роль у визначенні цілей життєдіяльності, досягнення яких - важлива умова забезпечення існування, функціонування і розвитку людини та суспільства.
2.