Висновки до другого розділу
Підсумовуючи другий розділ, варто відзначити, що заснований на позиціях європейського аналогу український романтизм сформував нове розуміння цінності, яке полягає у поясненні сучасного через минуле та у передбаченні майбутнього розвитку.
У контексті розвитку європейської традиціоналістичної інтелектуальної думки ХХ ст. ознаменувалося утворенням нових форм українського традиціоналізму, головним проявом якого в Україні стає чинний націоналізм. Головними принципами українського націоналізму стали незалежність, державність і соборність української нації. Основні постулати філософської доктрини українського націоналізму сформульовано у концептуальних працях: традиціоналізм Ю. Липи, волюнтаризм Д. Донцова та система соціальної націократичної організації українського суспільства М. Сціборського.Важливим для розуміння українського традиціоналізму є дослідження традиційних витоків народу, проблем співвідношення української духовності, національної свідомості та самосвідомості українців. У соціальній концепції українського традиціоналіста Ю. Липи націєтворчу роль у формуванні духовності українців отримує українська традиція, яка творить структуру української солідаристської культури. Актуальною сьогодні залишається геополітична стратегія заснована на традиційних напрямах міжнародних контактів українського суспільства. Багато з розглянутих соціальних ідей протягом тривалого історичного досвіду довели свою неспроможність, хоча необхідно відзначити, що в роки їх проголошення та реалізації вони були цілком виправданими й актуальними.
Основою розуміння ідеології українського традиціоналізму є поняття «волі» та «людської природи» взагалі. На думку визначного українського філософа Д. Донцова, воля не є раціональним прагненням людини та її цілеспрямованою дією з метою досягти інтелектуально пізнаний об’єкт. Воля не може контролюватися ніким, навіть розумом, й має містичне значення.
Ідейними принципами філософського концепту Д. Донцова були самобутність України як нації з органічною єдністю з європейським світом, утвердження нового психологічного типу українця, настирливе домагання витворення серед українців нової провідної верстви.Аналіз націократичного проекту соціального устрою українського суспільства, сформульованого М. Сціборським, показав, що він ґрунтується на теорії традиціоналізму, економічного солідаризму і авторитаризму. Державний синдикалізм як економічний устрій, передбачає об’єднання людей за принципом їхньої професійно-господарської спеціалізації. В основу прогресу мислителем покладені геній, воля, духовна сила, розумова вищість, моральна активність людської особистості. Розуміння поняття «нація» ґрунтується на спіритуально-волюнтаристичному світогляді, що двигунами життя нації уважає дух і волю. Деякі з ідей, запропонованих у солідаризмі, залишаються актуальними і нині – звернення до традиції як основи духовності українського народу, збалансування приватної та державної власності в інтересах усього суспільства, реформування системи професійних організацій (спілок), система перерозподілу влади між представницькими органами різних рівнів.
Соціальні концепції українського традиціоналізму, від романтизму до інтегрального націоналізму, виникли як захисна реакція від дезорганізації українського соціуму в періоди модернізації й трансформації. На сучасному етапі перетворень суспільства український традиціоналізм виявився неготовим до викликів постіндустріального суспільства. Деформовані вияви сучасного традиціоналізму можуть привести до намагання пригнобити менталітет українського народу, а свідоме обмеження духовного розвитку приведе до нівелювання волі нації. Властиве почуття національного страждання, засноване на трагічних подіях історії українського народу, сучасні традиціоналісти переносять у розуміння національної ідеї.
Традиціоналістичні прояви у сучасному житті з одного боку дають можливість вибудувати соціокультурні орієнтири майбутнього розвитку українського суспільства, а з іншого стають запобіжником від поширення ідей расової нетерпимості, шовінізму, національної винятковості, які були притаманні європейській політичній практиці першої половини ХХ ст. Сучасна національна ідея потребує нового трансформаційного ідеологічного наповнення, яке б відповідало цивілізаційним реаліям початку ХХІ ст. Модернізація української національної ідеї, наповнення її вдповідями на виклики сучасності дасть можливість зародження нової функціональної і репродуктивної моделі національної ідеї.