Визначення логіки як науки
Батьком логіки вважається давньогрецький філософ Аристотель (384-322 до н.е.), праці якого були присвячені визначенню логічних форм правильного мислення, хоча термін «логіка» Аристотель не вживав.
Його пізніше ввели стоїки. Аристотель перший ґрунтовно дослідив поняття і судження, детально відпрацював теорію умовиводу й доведення, описав низку логічних операцій, обґрунтував основні закони мислення: тотожності, протиріччя, виключення третього.Вчення Аристотеля отримало подальший розвиток у середньовічну епоху (Петро Іспанський, Дунс Скотт, Оккам Вільям, Луллій та ін.). У Новий час Готфрид Вільгельм Лейбніц (1646-1716) започаткував сучасну математичну логіку. Суттєвим доповненням була теорія індукції, розроблена англійським філософом Френсисом Беконом (1561-1626) та систематизована англійським філософом і логіком Джоном Стюартом Міллем (1806-1873).
Вагомий вклад у розвиток логіки внесли французький філософ, монах Блез Паскаль (1623-1662), котрий є одним із засновників теорії ймовірностей, і представник класичної німецької філософії - Іммануїл Кант (1724- 1804).
Оскільки логіка вийшла з лона філософії, і її завжди розвивали лише філософи (до того ж об’єктом її є форми мислення - поняття, судження, умовиводи, а це філософська специфіка), то вона є філософською наукою.
Слово «логіка» - грецького походження: λογικo - «розум», «розсудок» від λoγος. У давньогрецькій філософії цей термін вживався у значеннях «смисл», «судження», «пропорційність», «основа», «розум», «слово» і набув значення об’єктивної закономірності, необхідності. Термін увів Геракліт (пр. 540 - пр. 483 до н. е.), маючи на увазі космічний Логос. Похідне від λoγος слово перекладається як розум, розсудок, а саме слово - як логіка (наука). Звідси випливає, що логіка тісно пов’язана з мисленням.
Логіка - наука про закони, форми та прийоми мислення, які забезпечують досягнення об’єктивної істини в процесі міркування і пізнання.
Цікаве визначення логіки дав середньовічний теолог і реформатор католицизму Тома Аквінський: логіка - це вчення про другі інтенції, звернені на перші («інтенція» - намір, ціль, спрямованість свідомості, мислення на якийсь предмет; у пізній схоластиці - увага). Схоласти розрізняли першу інтенцію (поняття, реальність, дана людському розуму) і другу інтенцію (форма думки про це поняття, про реальність).
Велич і світлу силу логіки підкреслює її образна назва латиною - «Medicina mentis» - «медицина духу».
Основним завдання логіки є формулювання законів і засад, дотримання яких є необхідною умовою досягнення істинних висновків у процесі отримання вивідного знання. Основна мета класичної логіки - засвоїти, запам’ятати основні закони та засади правильного мислення для того, щоб бути в змозі застосовувати їх тоді, коли це потрібно (або ж коли виникне бажання) як у теорії, так і на практиці. Справа в тому, що всі ми розмірковуємо більш-менш логічно, використовуючи закони і правила логіки підсвідомо, інтуїтивно, спонтанно, як доведеться; і таке хаотичне використання принципів логіки часто призводить помилки у наших судженнях і висновках.
2.