вступ

І енденції розвитку світового співтовариства на сучасному етапі свідчать про те, що ми стаємо свідками не тільки зміни століть і тисячоліть, але і активними учасниками інформаційного зсуву, що відбувається зараз у масштабах планетарного людства.

На наш погляд, вважати ті зміни, які спостерігаються зараз, простим вдосконаленням індустріального суспільства, неможливо, адже вони стосуються якісного перетворення, в першу чергу, самих засад функціонування того суспільства, яке детально проаналізував К. Маркс.

Отже, важливим виявляється визначення загального напрямку трансформації суспільства та суспільних відносин, аналіз його детермінант, особливостей, вірогідних проблем, пов’язаних із новим типом суспільства, а також можливих перспектив його розвитку.

Актуальність теми дослідження обумовлюється тими об’єктив­ними процесами, дія яких свідчить про якісні зміни у способі відтворення соціальності людини. Це стосується, по-перше, наукової революції, здійснення якої пов’язано із зміною світоглядної парадигми, що починає враховувати принципи вірогіднісного стилю мислення, докорінно змінюючи уявлення людини про саму себе, свої можливості, перспективи та місце і роль у загальній еволюції універсуму, створюючи таким чином ідеологічні засади не тільки для підвищення інтелектуальних можливостей “середньої” людини, але і сприяючи інтенсифікації інформаційних процесів, що виводить людство на якісно новий етап розвитку, який характеризується новим поділом праці і виникає навколо інтелектуальної власності.

Формування та поширення тенденції до зростання значення духовних засад суспільного життя, що обумовлює якісні перетворення у типі зв’язку в соціальному світі, викликає необхідність соціально- філософського дослідження засад нового типу цивілізації, який характеризується інформаційним характером зв’язків між людьми, а також між людиною та суспільством, що виникають у процесі їх життєвої та виробничої діяльності.

Важливого значення дослідження цього питання набуває в Україні, де успішність виходу із комплексної кризи пов’язана із визначенням оптимальних шляхів і пріоритетних напрямків подальшого розвитку, а також розробкою стратегії реформування усіх сфер суспільного життя, відповідність якої потребам та особливостям розвитку української держави визначає її перспективи щодо входження до числа передових країн світу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження вплетений у науково-дослідні роботи, що виконуються на замовлення Міністерства освіти та науки України “Соціальний організм країни” (держреєстрація №0197V012793), а також “Онтогенез соціального організму країни” (держреєстрація №0100V001733).

Мета роботи полягає у дослідженні процесу виникнення інформаційної цивілізації як нового типу взаємодії людини та суспільства.

Конкретизуючи цю мету, автор визначає наступні завдання дослідження:

- уточнити філософсько-методологічний інструментарій дослід­ження генезису інформаційної цивілізації;

- проаналізувати людину як інформаційну систему, що є основою виникнення інформаційної цивілізації;

- відокремити атрибутивні якості особистості, що пов’язані із здійсненням інформаційного обміну між людиною та суспільством;

- сформулювати визначення інформаційної цивілізації, яке відображає сутність якісно нового способу організації соціального буття людини;

- проаналізувати форму та зміст явища інформаційного суспільства як початкового етапу становлення інформаційної цивілізації;

- дослідити діалектику об’єктивного та суб’єктивного у становленні інформаційного типу зв’язку між людиною та суспільством;

- визначити особливості становлення інформаційного типу зв’язку між людиною та суспільством в Україні.

Об’єктом дослідження є соціальне життя як органічна взаємодія людини та суспільства.

Предметом дослідження є явище інформаційної цивілізації як новий тип зв’язку між людиною та суспільством.

Основна гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що перехід світової спільноти до інформаційної фази пояснюється розвитком духовних атрибутів людини.

Допоміжні гіпотези:

- розвиток людини на сучасному етапі закономірно веде до змін у суспільному поділі праці та трансформації суспільства у напрямку його інформаційного типу;

- становлення інформаційної цивілізації інтенсифікує розвиток людини;

- гармонізація взаємовідносин людини та суспільства досягається за допомогою соціального метаболізму переважно інформаційного характеру у межах соціального організму країни;

- процес формування інформаційного типу зв’язків між людиною та суспільством в Україні ускладнюється відсутністю розвиненого соціального інтелекту, фрустрацією свідомості особистості та невпорядкованістю інформаційних взаємодій з боку системи управління державою у перехідний період.

Методи дослідження. Для обгрунтування головної гіпотези дослідження проблеми людини як основи саморозгортання інформаційної цивілізації використовується такий спосіб організації емпіричного матеріалу, як шлях сходження від абстрактного до конкретного: від дослідження атрибутів людини, що впливають на становлення інформаційного типу зв’язків із суспільством, до аналізу форм їх існування та засобів реалізації в соціальному світі.

Цей спосіб знаходиться у межах діалектичного підходу, застосування якого дозволить проаналізувати діалектику взаємодії людини та суспільства у формуванні інформаційного типу зв’язку між ними, а також здійснити аналіз його цивілізаційних засад (матеріальних та духовних).

Виходячи з гіпотез дослідження, аналіз проблеми людини як основи саморозгортання інформаційної цивілізації здійснюється у два етапи. На першому з них досліджуються інформаційні складові соціального організму - особистість та суспільство, на другому - протиріччя між об’єктивним і суб’єктивним як їх діалектична взаємодія, що стає джерелом розвитку інформаційної цивілізації.

Здійснення дослідження у два етапи обумовлює використання різних методів пізнання на кожному з них.

Застосування принципів та прийомів діалектики спрямовано на аналіз взаємодії людини (як носія сутнісних сил, що виникають за мультиплікативним ефектом у процесі здійснення соціального метаболізму) та суспільства (як відображення рівня розвитку соціального інтелекту). Зокрема, принцип генетичного зв’язку використовується при дослідженні основи виникнення інформаційної цивілізації, у якості якої виступає людина як носій сутнісних сил, розвиток котрих поступово перетворюється на нагальну потребу особистості, викликаючи таким чином зміни у типі зв’язку між людиною та суспільством. Принцип системності залучається до аналізу людини як інформаційної системи, цілісність якої забезпечується циркуляцією інформаційних потоків, а також суспільства, спосіб організації та функціонування якого базується на соціальному метаболізмі, де домінують інформаційні взаємодії.

Використання ідей синергетики та її принципів обумовлюється необхідністю обгрунтування природного шляху виникнення нового типу цивілізації, специфіка якого визначається його спонтанною природою.

Застосування для аналізу взаємодії людини та суспільства у процесі саморозгортання інформаційної цивілізації принципів кібер­нетики дозволяє дослідити особливості цих взаємодій на сучасному етапі, який відзначається переважанням інформації та зв’язків інфор­маційного характеру.

Наукова новизна дослідження обумовлюється тими положеннями, що виносяться на захист:

- уточнено філософсько-методологічний інструментарій дослід­ження людини як основи саморозгортання інформаційної цивілізації, використання якого визначає спосіб організації емпіричного матеріалу як шлях сходження від абстрактного до конкретного;

- поглиблено уявлення про людину як семантичну структуру, що виступає основою виникнення інформаційної цивілізації. Виявлено, що процес породження нового типу цивілізації пов’язаний із семантикою особистості, а також кількістю та якістю інформації, яка циркулює у структурі людини. Формування семантичної парадигми особистості відбувається завдяки дії механізму суб’єктивації - обробки інформації, що надходить ззовні. Процес суб’єктивації починається на рівні індивідуального безсвідомого, де під впливом виховання та освіти формуються індивідуальні семантичні фільтри, які сприяють відбору важливої для суб’єкта інформації (при цьому суб’єктом інформаційних потоків може бути як особистість, так і, за певних умов, окремі соціальні групи, спільноти тощо). Наступним етапом є формування цінностей особистості та, нарешті, системи знань як усвідомленої частини отриманої та обробленої інформації;

- дістало подальший розвиток питання атрибутивних якостей людини, пов’язаних із здійсненням інформаційного обміну як на рівні особистості, так і на рівні міжособистісних зв’язків. Формою існування інформаційних потоків на рівні особистості стають сутнісні сили, що об’єктивно виступають як здібності, серед яких важливу роль у здійсненні інформаційного обміну має здібність до впорядкованого сприйняття інформації, до породження семантичних фільтрів, здібність до встановлення відносин між смислами, здібність до динамічного врівноваження смислової парадигми; здібність до продукування інформації;

- уточнено визначення цивілізації інформаційного типу як специфічного способу відтворення соціальності людини.

- поглиблено уявлення про процес формування інформаційного суспільства як початкового етапу становлення нового типу цивілізації. Він відзначається розвитком соціального інтелекту, подальшим підвищенням ролі знання та логічних знакових систем, що надає пріоритетного розвитку сфері духовного виробництва та комунікацій. Змістом інформаційного суспільства стають інформаційні взаємодії, що починають обумовлювати загальний розвиток соціуму;

- доведено, що формування інформаційної цивілізації пов’язано із виникненням протиріччя між людиною та суспільством, що стає джерелом саморозгортання нового способу відтворення соціальності людини. Зняття цього протиріччя відбувається у процесі діалектичної взаємодії людини та суспільства, що обумовлює процес трансформації існуючої форми зв’язку у соціальному світі. При цьому виявлено, що основними типами зв’язків, які встановлює людина із суспільством і які зазнають принципової зміни, є сім головних: генетичні, зв’язки взаємодії (об’єктів і властивостей; кооперативні, конфліктні), структурні, функціональні, управління, перетворень, розвитку. Свого відображення новий (інформаційний) спосіб відтворення соціальності як сукупності сутнісних сил людини, пов’язаних із забезпеченням інформаційного обміну, знаходить, у першу чергу, у новому поділі праці, що здійснюється на базі засобів праці ідеального характеру, а також у формуванні нових суспільних відносин і якості продуктивних сил; закріплення нового типу цивілізації відбувається у принципово новому типі культури.

- дістало подальший розвиток питання формування інформа­ційного типу зв’язку між людиною та суспільством в Україні, особ­ливості якого обумовлені сполученням трьох груп факторів: особ­ливостями дії механізму суб’єктивації, що гальмується через фрустрацію свідомості особистості, та синтетичністю її світосприйняття; станом об’єкта, який характеризується відсутністю розвиненого соціального інтелекту; а також невпорядкованістю інформаційних взаємодій з боку системи управління держави у перехідний період. Критерієм оптимізації інформаційних взаємодій людини та суспільства може слугувати зростання ролі духовного виробництва та його пріоритетний розвиток у процесах функціонування соціального організму країни.

Практичне значення одержаних результатів обумовлюється необхідністю визначення шляхів та напрямків розвитку українського суспільства у період його трансформації. Визначення характерних рис інформаційного суспільства, становлення якого відбувається зараз у розвинених країнах світу, та порівняння його основних тенденцій з тими процесами, що спостерігаються в Україні, дозволить визначитися із генеральним напрямком та основними пріоритетами розвитку суспільного виробництва на етапі становлення інформаційного типу взаємодії між людиною та суспільством в Україні, впорядкувати засоби та методи впровадження економічних, політичних, соціальних і культурних реформ у країні у відповідності із пріоритетними напрямками розвитку української держави.

Дослідження людини як основи саморозгортання інформаційної цивілізації теоретично обгрунтовує необхідність розвитку та реалізації потенційних можливостей особистості, рівень здійснення яких визначатиме якісні показники наступного етапу розвитку цивілізації, а також його перспективи. Тому особливої уваги заслуговує, на думку автора, не лише питання розробки, впровадження та вдосконалення соціальних програм, але, найголовніше, створення, теоретичне обгрунтування та реалізація в Україні такої моделі суспільного розвитку, яка була б зорієнтована на поліпшення, в першу чергу, стану особистості у державі, розширення можливостей для її самореалізації, їх конституційне закріплення та правове забезпечення прав і свобод усіх громадян країни.

Визначення перспективних шляхів розвитку суспільства, що спрямовуються до його інформаційного типу, можуть мати стратегічне значення у проведенні внутрішньої та зовнішньої політики України, спрямованої на відстоювання інтересів української держави на світовій арені та розвиток власної інтелектуальної потужності у сполученні із допомогою її політичних та економічних партнерів у світовому співтоваристві.

Результати дослідження можуть бути використані при викладанні таких дисциплін і спецкурсів, як “Філософія”, “Соціальна філософія”, “Соціологія”, “Філософська антропологія”, “Теорія особистості”, “По­літологія”, “Теорія управління соціальними процесами”, “Менедж­мент”, “Історичні форми саморегуляції соціального процесу”, “Історія цивілізацій” та інші.