ПЕРЕДМОВА
Монографія “Генезис інформаційної цивілізації” присвячена нашому спільному Майбутньому. Вона розкриває механізм породження Майбутнього світової спільноти у вимірі третього тисячоліття.
Але це робота не футурологічного спрямування, а є серйозним й глибоким вивченням енергоінформаційного контуру нашого буття. Смислогенез, як принципово нова реальність, що проступає на планетарному рівні скрізь біологічну та соціальну форму життя все більше і більше, підкоряє собі Особистість людини, вимагає від неї певної зміни поведінки. У разі непослухання закономірностям Семантичного Всесвіту суворо карає її екологічними негараздами.Специфіка Майбутнього полягає в тому, що воно втягує нас у еон високої духовності. Перед нами розкривається безодня Всесвіту. Тому починаючи рухатись назустріч Майбутньому - ми повинні віддавати собі звіт, про те, що ми починаємо рухатись у напрямку практичного й теоретичного освоєння Космічної форми життя.
Сьогодні ж Майбутнє швидко, можна навіть сказати, блискавично, завойовує простір у практичному вимірі завдяки надсучасним комунікативним мережам, якими люди самі ж опутали планету Земля та новітнім комп’ютерним технологіям, які проникли у наші домівки, але у теоретичному аспекті залишається майже не вивченим. До початку ХХІ століття ми заспокоювали себе тим, що це закономірний результат поступального розвитку науково-технічної революції і закривали очі на те, що у нас відсутній методологічний інструментарій для вивчення форм саморозгортання Майбутнього.
Потребу глибоко вивчати Майбутнє значно загострила глобальна кризи, яка охопила наприкінці ХХ століття майже весь соціальний світ. Саморозпад соціальних організмів такої велетенської країни як СРСР та деяких інших країн, що входили до так званого соціалістичного табору, значно загострив проблему філософського передбачення переходу світової спільноти до Майбутнього та заставив нас заднім числом теоретично пояснювати його руйнівний наступ на наше життя.
Ми ж явно, як завжди, запізнилися. Через другорядні обставини світова спільнота замість того, щоб радо вітати бажане Майбутнє, дочекалася того, що воно саме прийшло до нас і почало наприкінці ХХ століття рішуче руйнувати застарілі форми організації нашого життя.Крім того, до пошуку якісно нового бачення соціального життя нас підштовхують процеси глобалізації, що нині охопили весь соціальний світ. Інтенсивне створення планетарної суперсистеми, а також континентальних та міжконтинентальних структур типу Загальноєвропейського Дому, Євразійского простору, Організації африканських держав та інші, яскраво свідчать про те, що часи індустріальної цивілізації швидко відходять у Минуле і нам треба теоретично освоювати ідею інформаційної цивілізації. Початок інформаційної фази розвитку планетарної спільноти є сенс прив’язувати до 1956 року, коли у США, найбільш розвинутій у технологічному аспекті країні, чисельність так званих “білих комірців” уперше перевищила чисельність “синіх комірців”, тобто чисельність працівників розумової праці перевищила чисельність робітників, що зайняті фізичною працею.
Про це ж красномовно свідчить той факт, що у 2000 році обсяги виробництва, що досягнуті у сфері духовного виробництва уже дорівнювали обсягам продукції, що була вироблена у сфері матеріального виробництва. Пройде ще невеличкий термін часу і матеріальне виробництво буде обслуговувати духовне виробництва так само, як протягом індустріального етапу розвитку світової спільноти духовне виробництво обслуговувало матеріальне виробництво.
Сьогодні найбільш багатші корпорації світу функціонують у галузі обробки інформації, тут достатньо згадати хоча б унікальну корпорацію “Microsoft”. Річний прибуток її дорівнює, як відомо, щорічним бюджетам десятків країн разом взятих. Але таке гігантське накопичення грошей, на нашу думку, не головне. По справжньому важливим у цьому явищі є те, що суттєво змінюється сама людина.
У Майбутньому для нормального існування Особистості людини потрібна інша форма організації соціального світу, інші засоби комунікації, інший устрій держави, інші моральні та правові системи, інший образ життя, інші гарантії з боку держави, інші форми підтримки з боку вищої школи, громадських організацій. Людина Майбутнього має винайти й опанувати високоінтелектуальними формами взаємозв’язку та взаємодії з іншими живими істотами, не виключено, що і з іншими цивілізаціями.
Бо останнє - це лише питання часу та рівня морфологічної зрілості Особистості людини, а також технологічного оснащення її родового життя.З цього приводу можна тільки палко вітати дослідників, які долають тенета моноідеології, піднімаються над негараздами повсякденного життя, сміливо опановують нові дослідницькі парадигми, настирно шукають відповіді на виклик, який часується з Майбутнього. Це дуже сміливі люди. Вони володіють найсильнішою у світі зброєю - своїм духом, який не просто підтримує їх у часи перебудов, коли все руйнується, а органічно інтегрує їх у Майбутнє.
Автор монографії переконливо обгрунтовує ідею про те, що Майбутнє у руках Особистості людини, яка викликає його, підтримує його перші паростки, що саморозгортаються перед нами як інформаційне суспільство й певною мірою, навіть, гарантує його експансію на планетарній арені.
Робота написана у методологічному ключі взаємообумовленості та взаємоіснуванні Фізичного та Семантичного Всесвітів. Цей підхід підтримується, як відомо, на сторінках альманаху наукових праць “Нова парадигма”, який видається у Запорізькому регіоні з 1996 року. З цієї причини дослідження молодого автора є певним новаторським кроком у вивченні соціального світу з позицій дуалізму матеріального та духовного чинників, що створюють субстанціональну основу Всесвіту.
Одночасно монографія є логічним продовженням дослідження соціального світу як самодостатньої цілісності, що культивується у Запорізькому державному університеті. Головні надбання викладені у працях вчених запорізького регіону. Деякі з яких вже побачили світ. Серед них: “Человек и Вселенная” (1998р.), “Социальный организм” (1998р.), “Философия социального мира” (1999р.), “Генезис соціального організму країни” (2000 р.). Дана робота поповнює цей список, що є дуже приємною новиною для тих, хто вивчає соціальний світ через призму ноосоціогенезу. Є ще ціла низка робіт цього спрямування, що готується до друку і побачить світ протягом ближчого часу.
Цінність даної дослідницької роботи полягає, на мою думку, у тому, що вперше теоретично обгрунтовано сутність та зміст інформаційного підходу як методологічного засобу вивчення соціального світу.
Тут навіть можна провести паралель з визначенням сутності формаційного підходу. Різниця між ними полягає лише в тому, що у даному випадку системоутворюючим фактором є не поєднання робочої сили з засобами виробництва (матеріальним виробництвом), а форма зв’язку Особистості людини з суспільством (духовним виробництвом).За таких умов періодизації культурно-історичного процесу світова спільнота пройшла етап аграрної цивілізації, майже завершила етап індустріальної цивілізації і сміливо вступає у етап інформаційної цивілізації на якому існує те саме Майбутнє, про яке вище йшла мова.
У монографічному дослідженні автор переконливо доводить, що Особистість людини - цей суб’єктивований образ Всесвіту, - здатна змінити поділ індустріальної праці на поділ інформаційної праці і тим самим змінити не тільки себе але й світ у якому вона живе.
Отже, монографія “Генезис інформаційної цивілізації” презентує філософській та науковій громадськості не тільки новий концептуальний підхід до вивчення синергетичного механізму саморозгортання інформаційної цивілізації, що розробляється запорізькими вченими на теренах легендарної Хортиці, яка є загальновизнаною колискою та своєрідним спонукальним чинником духовного розвитку українського народу, а й одночасно презентує цікавого автора, здатного до самостійного пошуку та оригінального бачення нашого прекрасного Майбутнього.
В.Бех - доктор філософських наук, професор, член-кореспондент Академії політичних наук України