У заручниках політичних ідеологій
У другій половині ХІХ ст. у Західній цивілізації відбувався паралельний розвиток кількох супідрядних процесів, що прямо й опосередковано пов'язані з розширенням сфери індивідуальної свободи людини передусім у ділянці здобуття соціальних прав.
Економічне зростання країн зумовлювалося поширенням вільного ринку, промисловою й науковою революціями, інтенсифікацією освіти, радикальними змінами в культурній естетиці, створенням політичних програмних партій, тиском етнічних та національно-визвольних рухів на деспотичні, авторитарні режими та імперські структури влади. Все це відбувалося на тлі боротьби за повноту громадянських прав, що проходила в різних державах нерівномірно, конфліктно, часом революційними засобами. Європейські народи прагнули здобути рівні соціальні й національні можливості задля здійснення індивідуальної свободи людини й усунення феодальних, станових та корпоративних перепон для особистого життя. Європа усвідомлювала себе на шляху до закріплення рівних прав для всього населення, пов'язуючи успіх з принципом національного суверенітету й вимогами конституційної, збалансованої і представницької влади. Інакше кажучи, міра індивідуальної свободи практично й теоретично пов'язувалася з таким соціально-культурним контекстом, у якому корелювалися принаймні три вимоги: рівності, братерства й справедливості. Відповідно, актуальними ставали політичні інтереси демократії, солідарної спільноти, державного добробуту. Коли взяти до уваги, що боротьба за громадянські права є по суті домаганням громадянського соціального стану, то в цьому сенсі народи Європи, кожен по своєму, рухалися до ствердження громадянського суспільства. Однак, оскільки соціальні вимоги в країнах з надмірним феодальним багажем набували відкритого політичного характеру, на передній план соціальної динаміки висувалися проблеми держави і влади. Їх історичним репрезентантом стали соціалістичні, соціал-демократичні й комуністичні теорії та соціально-політичні рухи й партії. Під їхнім гучним з'явленням попередні теоретичні проблеми громадянського суспільства відсувалися на другий план, якщо не усувалися взагалі, як то трапилося в теорії марксизму. Очевидно, сукупністю окреслених моментів можна пояснити різкий спад зацікавлення перспективами громадянського суспільства, про які йшлося досі упродовж добрих двохсот років. Розгортання національних і класових суперечностей, а також встановлення конституційних і демократичних режимів на тривалий час відсунуло в тінь проблеми взаємовідносин між громадянським суспільством і державою. Окрім того, на другу половину ХІХ ст. у Європі в основному вже склалися уявлення про головні цінності життя людини, що практично окреслювали соціальну інтенцію розгортання громадянського суспільства. До них належали стійкі переконання в першочерговій вартості свободи людини та пов'язані з нею вимоги рівності всіх перед законом, права на приватну власність і невтручання в особисте життя, незалежності від примусу влади чи авторитету, визнання неповторності індивіда й потреби самоздійснення, гарантії громадянських прав як природної передумови для індивідуальної свободи. У такому сенсі європейська цивілізація тісно взаємопов'язувалася з перспективами громадянського суспільства.Загалом на початку ХХ ст. проблематика громадянського суспільства перестала турбувати дослідників і "виникала в роботах окремих авторів не як самостійний об'єкт дослідження, а в контексті інших проблем"[551]. Серед них на передній план виступили питання про демократичні рухи, правову державу, державу добробуту, національне облаштування світу, справедливе суспільство, класову боротьбу, солідарну спільноту тощо. Проте загальний контекст досліджень у соціальній філософії так чи інакше ангажувався полемікою з марксизмом, яка особливо стала нав'язливою після встановлення комуністичної влади в Росії. Дещо детальніше доля дискусій про громадянське суспільство висвітлена в праці М. Патей-Братасюк і Т. Довгунь. Ґрунтовний аналіз подано в книгах Джин Коген та А. Арато[552], Джона Кіна[553], Дж. Маклі- на[554], В. Кімліки, Чемберса[555], А. Колодій та ін.
9.2.