Минуле століття багато в чому було століттям становлення біології як сучасної науки, закріплення старих та формування її нових дисциплінарних матриць, таких, скажімо, як біохімія, біофізика, молекулярна біологія, генетика та ін.
Фундаментальні відкриття в царині живого призвели не лише до глибшого розуміння життя, але й дозволили дослідникам поставити багато прикладних задач, які донедавна здавалися фантастичними.
Щоправда, сьогодні більшість з них вже не сприймаються як фантастика, і є певною мірою рутинними протоколами лабораторій і клінік. Дедалі більше стає зрозумілим, що біологія досить стрімко переростає з „чистої” науки у синтез теоретичних і практичних знань, тісно пов’язаних із життєдіяльністю окремої людини та суспільства в цілому, економікою, політикою і культурою. Більше того, держави що піклуються нині високими технологіями, і серед них біологічними, перетворюються на лідерів світового розвитку. Разом із тим, окрім практичних надбань біології не залишаються поза увагою і її теоретичні аспекти, або ж такі, що не мають очевидного практичного застосування у найближчому майбутньому. Передовсім це питання походження життя та проблеми існування і еволюції живих організмів, які власне стоять у витоків сучасної епістеми «біогносису» й становлять її предмет в найширшо- му розумінні. Тому поєднання теоретичного і праксеологічного аспектів дослідження живого є відмітною рисою сучасного біогносису.