Нещодавні дискусії з приводу доцільності кандидатського іспиту з філософії та історії науки виявили хибність дилеми, посталої у ви­кладанні курсу філософії для аспірантів та здобувачів: філософія чи філософія та історія науки.

Стало очевидним, що це різні етапи під­готовки фахівців, і справа тут не у принципах, а в організаційних, фінансових та кадрових проблемах. У змістовному, відповідно, про­грамно-навчальному плані подолати хибність даної дилеми може допомогти розробка концепту «філософсько-методологічна культу­ра фахівця». Він, на мою думку, включає у свій зміст знання: а) історії розвитку наукового пізнання, передовсім історії наукової дисципліни, предмету та проблем філософії науки; б) методологіч­них, когнітивних і нормативних складових наукового знання; в) мови, етосу та соціокультурного статусу науки. У даній главі розглянемо ці питання стосовно культурно-історичних змін парадигм біологічного дослідження, принагідно відстежуючи змістовні зміни в епістемі біо- гносису.