VIII. "ФІЛОСОФІЯ ЖИТТЯ"

8.1. Смислові орієнтації некласичної філософії

8.2. Специфіка і сутність ірраціоналізму

8.3. "Воля до життя "А. Шопенгауера

8.4. Апологія "надлюдини" у філософії Ф.

8.5. Психоаналіз З. Фрейда

8.6. "Творча" інтуїція А. Бергсона

8.7. Концепт "життя" у філософських дискурсах В. Дільтея і Г. Зіммеля

З середини XIX ст. в європейській філософії починає формуватися нова (сучасна) філософська парадигма. Вона протиставляє пануючому раціоналістичному напряму в класичній інтелектуальній традиції альтернативні орієнтації в змісті філософствування: об’єктивізму — суб’єктивізм, натуралістичному сцієнтизму — гуманізм, раціоналізму - ірраціоналізм, детермінізму — волюнта­ризм, механістичній унітарності буття — «вітальний» універсум «несвідомих потягів», активних «вибухів» волі, «життєвих поривів» тощо. В західноєвропейській філософії відбувається серйозне зрушення: на перший план виступають здебільшого суб'єктивістські та ірраціопалістичні концепції.

Некласична (сучасна) філософія демонструє плеяду видатних мислителів, які збагатили філософську куль­туру глибокими і проникливими ідеями, що відобразили досягнення науки та інші сторони матеріального і ду­ховного розвитку людини. Західна філософія цього пе­ріоду - це велике розмаїття шкіл, концепцій і напрямів. Один з них - «філософія життя», центральне поняття якої - «життя» як потік нескінченного, мінливого, невловного раціональними методами пізнання і в той же час творчого і продуктивного для кожної людини існуван­ня - протиставляється традиційному поняттю буття як чогось незмінного, основоположного, умодосяжного. Ключові слова

уявлення, волюнтаризм, романтизм, суб'єктивізм, ірраціоналізм, лібідо, сублімація, архетипи, несвідоме, інтуїтивізм, психоаналіз, «надлюдина»

С. Булгаков