VI. ЄВРОПЕЙСЬКА ФІЛОСОФІЯ XVII-XVIII СТ.

6.1. Емпіризм Ф. Бекона

6.2. Філософія Т. Гоббса і Дж:. Локка

6.3. Раціоналізм Р. Декарта і Б. Спінози

6.4. "Розум" і "серце" у філософії Б. Паскаля

6.5.

6.6. Суб'єктивна гносеологія Дж. Берклі і Д. Юма

6.7. Філософські погляди мислителів епохи Просвітництва

Новий час став часом революційних перетворень у всіх сферах суспільного життя, що викликало зміни і в світо­глядних установках людини. Основною метою філософії проголошується пізнання природи і вдосконалення самої людини. Світоглядна картина світу в новочасних вимірах демонструє плюралізм думок і концепцій. Філософія в пошуках об’єктивної істини про навколишній світ прагне здобути наукове, достовірне знання, систематизувати йо­го за допомогою методу в загальну картину світу. Новий спосіб філософствування передбачав здатність людини пізнавати закони і закономірності доцільно влаштова­ного зовнішнього об'єктивного світу.

У Західній Європі XVIII століття дістало назву епохи Просвітництва, яке виступило з програмою вдоско­налення людини і суспільства на основі розуму та успі­хів у розвитку науки і техніки. До основних положень просвітницької програми належать раціоналізм, переко­нання про «природні права» кожної людини, віра в по­ходження соціуму внаслідок «суспільного договору», вчен­ня про невігластво і незнання як головні причини і дже­рела бід та нещасть людини, історичний оптимізм, віра в матеріальний і духовний прогрес людства, вирішальну роль в якому повинні відігравати освіта, виховання і розвиток науки. Ключові слова

механіцизм, метафізика, емпіризм, раціоналізм, сенсуалізм, пантеїзм, метод, індукція, дедукція, модус, монада, інтелектуальна інтуїція, гармонія, комбінація відчуттів, суспільний договір, природне право, географічний детермінізм, фаталізм, клерикалізм

Генріх Гейне