§ 6. Осмислення правової реальності європейськими соціалістами: Т. Мор і Т. Кампанелла

Особливого антибуржуазного смислу питання влади, держави і пра­ва набувають у вимірі соціалізму. У XVI - XVII ст. соціалістична докт­рина посіла досить помітне місце в інтелектуальному житті європейсь­кого суспільства.

6.1. Життя і творчість мислителя. Томас Мор (1478-1535 рр.) - англійський письменник-гуманіст, державний діяч. Його батьком був відомий юрист, який прославився своєю непідкупністю. Отримав освіту в Оксфорді і за вимогою батька обрав юридичну стезю. Але кар'єра юриста не дуже цікавила Томаса Мора. Ще вивчаючи право, він прийн­яв рішення оселитися поблизу монастиря і прийняти чернечий постриг. Натомість він зміг прислужитися своїй країні в інший спосіб, хоча до самої смерті вів дуже скромний спосіб життя, дотримувався постів, пос­тійно молився.

З 1502 року Мор працює адвокатом і викладає право, а в 1504 році його обирають до парламенту. Але політична кар'єра Мора закінчилася трагічно: за незгоду з політикою Генріха VIII в 1534 році його ув’язнили у Тауері, а 6 липня 1535року стратили у Лондоні.

В XIX ст. католицька Церква зарахувала його до лику блаженних, а в XX ст. - до лику святих. Однак Томас Мор увійшов в національну та світову історію, в першу чергу, як мислитель-гуманіст і видатний пись­менник. У 1516 р. була опублікована його «Золота книга, настільки ж корисна, як і потішна, про найкращий устрій держави і про новий острів Утопію».

Думки:

• У государів немає місця для філософії.

• Крадія засуджують на жахливі муки, тоді як слід було б подбати, щоб ні у кого не було настільки жорсткої необхідності спершу красти, а

потім гинути.

• Гординя і прагнення до суєтної слави і влади - ось та отруйна змія, яка, одного разу проникнувши в вельможні серця, живе в них доти, доки суперечками і ворожнечею не розтрощить всього, що є: бо кожен прагне бути спочатку другим після першого, потім рівним першому і, нарешті, стати головним і перевершити першого.

• Несправедливо за відібрані гроші відбирати в людини життя. Бо ніщо з того, що є у світі, не може зрівнятися з людським життям... Бог заборонив вбивати кого б то не було.

• Якщо не можна вирвати з коренем помилкові думки, якщо не в силах ти за переконанням душі своєї вилікувати давно вкорінені вади, то все-таки не треба через це залишати державу, подібно до того, як у бурю не треба залишати корабель, хоча і не в силах ти вгамувати вітер.

Філософське осмислення правової реальності. В «Утопії» Мор підіймає питання про причини злочинності в сучасному йому суспільст­ві. Основна причина всіх пороків і негараздів, вважав Mop, - приватна власність і зумовлений нею конфлікт інтересів особи і суспільства, ба­гатих і бідних, ледарства і виснажливої праці, розкошів та злиднів. При­ватна власність і гроші породжують злочини, які «піддаються щоденно­му покаранню, але не приборканню», суспільство саме «створює злодіїв і водночас їх карає».

Погляд на власність як основу суспільства, що визначає його струк­туру, психологію, звичаї, установи, закони, дозволив Мору зробити ряд нових висновків про сутність держави і права. Суспільство, на його ду­мку, є результатом змови багатіїв. Держава ж - знаряддя в їх руках. Во­ни його використовують в цілях пригноблення народу, для захисту сво­їх корисливих матеріальних інтересів. Силою, хитрістю і обманом бага­тії підпорядковують собі бідний люд, знедолюють його.

Про владу, державу та значення государя. Мислитель зображує у своїй книзі таке суспільство, де ліквідація приватної власності призвела до встановлення рівності.

Якщо більшість попередників Мора зосереджувала увагу на спіль­ності майна, то Мор в центр уваги ставить спільність виробництва. В «Утопії» праця носить обов'язковий характер. Всі повинні займатися фі­зичною працею, від якої звільняються лише вчені та посадові особи на період виконання ними громадських обов'язків. Все населення «Утопії» займається як ремісничою, так і землеробською працею. З огляду на те, що працюють всі, то навіть при нетривалому робочому дні кожен, на думку Мора, буде забезпечений усім необхідним.

Мор вважає ідеальним суспільний устрій, заснований на загальній

Частина ІІІ. Генезис філософського осмислення права: від Середньовіччя до Нового часу рівності і свободі. Його політичний ідеал пронизаний демократизмом. Всі посадовці обираються народом, звітують перед ним і повинні діяти в інтересах народу. Важливі питання обговорюються всіма мешканцями «Утопії». Головний обов'язок посадових осіб полягає в тому, щоб забез­печити процвітання держави. Таким чином, представники влади - це не якийсь привілейований стан, а слуги народу. На чолі держави стоїть ви­борна особа, яка називається князем, але яка фактично є президентом. Мор пише «Жоден чиновник не проявляє зверхності і не вселяє страху. Їх називають батьками і вони поводяться гідно».

Про право і закон. Оригінальними є міркування Мора щодо право­вої системи в Утопії. Оскільки там немає приватної власності, супереч­ки між утопійцями - рідкісне явище, а злочини нечисленні; тому уто- пійцям не потрібне якесь складне законодавство. «В утопійців законоз­навцем є всякий, адже... у них законів мало, і, крім того, вони визнають, що всякий закон тим справедливіший, чим простіше його тлумачення... Утопійці вважають найвищою мірою несправедливості обтяжувати яки­хось людей законами, чисельність яких перевищує можливість їх про­читання й розуміння для всякого».

Своєрідно для свого часу Мор вирішує проблему покарання. Проте­стуючи проти застосування смертної кари за крадіжку, мислитель про­тиставляв жорстокому законодавству сучасної йому Англії закони іс­нуючого десь на сході народу, який злочинців не страчує, а присуджує до громадських робіт.

Рабство, про яке йде мова в «Утопії», суттєво відрізняється від його античного аналогу: воно не довічне (князь або народ можуть пом'якши­ти або скасувати рабство для злочинців, які розкаялись або виправи­лись) і не спадкове. На думку утопійців, воно є більш вигідним для держави, ніж вбивство винних у злочині. Окрім того це дієвий профіла­ктичний захід, що утримує інших від ганебних діянь. Рабами стають та­кож військовополонені, взяті зі зброєю в руках, і засуджені до страти злочинці, куплені в інших країнах. Раби закуті в золоті ланцюги (щоб виховати громадське презирство до дорогоцінних металів) і виконують неприємні роботи (забій і білування худоби тощо). Однак поряд з ними трудяться й вільні утопійці, які добровільно виконують брудну роботу.

Соціалістичний ідеал Мора був яскравим протестом як проти фео­далізму, так і проти капіталістичних відносин. Тим самим Мор пішов набагато далі буржуазних гуманістів, бо виражав інтереси і вікові мрії трудового народу про такий соціально політичний лад, де немає ні на­сильства, ні експлуатації людини людиною. При всій своїй прогресив-

ності вчення Мора все ж було утопічним, бо сама природа людини і су­спільства не узгоджується з ідеями побудови соціалізму.

6.2. Життя і творчість мислителя. Кампанелла Томмазо (1568­1639 рр.) - італійський філософ, поет, політичний діяч. Монах- домініканець, Кампанелла порвав з вченням Римсько-католицької церк­ви, виступив із власними релігійно-філософськими доктринами і був за­суджений за єресь. Як і більшість діячів епохи Відродження, він обоже­ствляв природу. При цьому Землю називав «великим звіром», а людей порівнював з паразитами, які завелися в тілі тварини. Захоплювався ас­трологією та магією.

За організацію змови проти іспанського короля був кинутий у в'яз­ницю, де провів довгих 27 років. Тривале ув'язнення стало для нього ча­сом створення багатьох творів, які ще за життя автора здобули популяр­ність в Європі.

Думки:

• Народився я, щоб знищити порок: софізми, лицемірство і тиран­ство.

• Критерієм істини є досвід.

• Істинним є лише те, що узгоджується із розумом та природою.

• Майбутні століття судитимуть нас, бо нинішнє століття страчує своїх благодійників... (з листа Кампанелли до Фердинанда III, герцога Тосканського).

• Навіть в тому випадку, якщо б ми і не змогли втілити повністю в життя ідею такої держави, все ж написане нами аж ніяк не було б зай­вим, оскільки ми пропонуємо зразок для посильного наслідування.

Філософське осмислення правової реальності. Кампанелла у сво­єму «Місті Сонця» пропонує нову, основану на соціалістичних принци­пах правову реальність, що не припускає приватної власності. Місто Сонця Кампанелли має багато спільного з «Утопією» Томаса Мора, водночас це новий оригінальний проект ідеального суспільства.

Про владу, державу та значення государя. Оспіване Кампанеллою місто знаходиться десь на острові поблизу екватора. Воно засноване на­родом, що вирішив «вести філософський спосіб життя у об’єднаній спі­льними інтересами громаді». Тут всі працюють у відповідності зі своїми природними схильностями, і праця вважається почесною.

Сама сутність державного устрою соляріїв, їх «філософський спосіб життя» засновані не лише на суспільному договорі, а й на свідомості і самодисципліні. Влада тут ніколи не була тиранією, обрані магістрати свято дотримувалися закону.

Влада у Місті Сонця ґрунтується на трьох принципах: 1) головними

Частина ІІІ. Генезис філософського осмислення права: від Середньовіччя до Нового часу завданнями держави є організація виробництва і справедливий розподіл благ, а також забезпечення виховання громадян; 2) відповідно зростає роль вчених у державі; 3) народ повинен брати безпосередню участь в управлінні державою. Мор, який також визначив ці принципи пріорите­тними для Утопії, вважав можливим їх реалізацію в рамках відповідним чином модифікованої змішаної республіки, що побудована за зразком античних і середньовічних міст-республік.

Вчені та особи, які є найбільш досвідченими у певній галузі знань чи у мистецтві, утворюють централізовану ієрархію посадовців. На чолі Міста стоїть верховний правитель - «Сонце» («Метафізик») - всебічно освічена людина, обізнана у всіх науках, мистецтвах, ремеслах. Відпові­дно до трьох «Я» - головних атрибутів буття (міць, мудрість, любов) - йому допомагають три співправителя: «Пон» («Сила» - управляє війсь­ковою справою), «Син» («Мудрість» - керує розвитком наук), «Мор» («Любов» - управляє вихованням, дітонародженням, сільським госпо­дарством, виробництвом продуктів харчування, одягу тощо).

Влада посадових осіб спирається на загальну повагу і добровільне підпорядкування; вони вирішують усі суперечки, що виникають між громадянами, карають порушників порядку, заохочують найбільш дос­тойних, виховують і навчають підростаюче покоління.

У Місті Сонця двічі на місяць скликаються загальні збори всіх со­ляріїв, що досягли 20-річного віку. На Великій Раді, як називається це зібрання, кожному пропонується висловитися щодо існуючих у державі недоліків. Саме там кожен мешканець Міста Сонця може відчути себе причетним до проблем громада і взяти участь в їх вирішенні.

Найдостойнішим в Місті Сонця вважається той, хто освоїв більше мистецтв і ремесел, хто вміє застосовувати їх із знанням справи. Солярії не визнають ніякого іншого відпочинку, крім того, під час якого вони можуть набути ще більше знань. Ніякий тілесний недолік не дає право на бездіяльний спосіб життя: у похилому віці солярій залучається до об­говорення державних справ, а якщо хтось вже «зовсім немічний, то він працює в селі, отримує достойну платню і доповідає владі про все, що почує».

У державі Кампанелли встановлено рівність чоловіка і жінки. «Сла­бка» стать проходить навіть військову підготовку, щоб у разі війни бра­ти участь у захисті держави. В цілому ж Кампанелла приділяє багато уваги відносинам між чоловіком і жінкою. Ці відносини повинні бути поставлені під суворий контроль для забезпечення духовно і фізично

Марченко О. В. ФІЛОСОФІЯ ПРАВА здорових нащадків. Батьки повинні підбиратися за своїми природними якостями, тоді і сім'ї будуть міцні.

Багато уваги приділяється дітям та дитячій освіті і вихованню. На дітонародження солярії дивляться як на святу справу, що сприяє загаль­ному благу. Вустами соляріїв Кампанелла стверджує: дітонародження безпосередньо пов’язане з інтересами держави; враховуючи, що «прива­тні особи здебільшого безвідповідальні у справі продовження роду й погано виховують своїх дітей на загибель усім, то священний обов'язок держави наглядати за цим, як за першоосновою державного добробуту; це довірено турботам посадових осіб, а поручитися за надійність ре­зультату може тільки громада».

Про закони і право. У Місті Сонця існує право, правосуддя, пока­рання. Закони нечисленні, короткі і зрозумілі. Текст законів вирізаний на колонах біля дверей храму, де здійснюється правосуддя. Конфлікту­вати солярії можуть виключно з питань честі. «Вони прагнуть знищити в собі невдячність, злість, неповагу один до одного, лінощі, смуток, гнів, блазнювання, брехню, яка для них ненависніше за чуму». Судові процеси відкриті, нетривалі й відбуваються в усній формі. Для засу­дження винного необхідно п'ять свідків (це пояснюється тим, що солярії завжди ходять і працюють загонами). Тортури і судові дебати, властиві феодальному судовому процесу, не допускаються. Покарання встанов­люють по справедливості і у відповідності із важкістю злочину.

Висновок. У працях Мора і Кампанелли ані слова немає про шляхи перетворення існуючого суспільно-політичного ладу в ідеальну держа­ву, яка була б заснована на спільній власності й діяла б на користь на­роду. Однак, незважаючи на історичну обмеженість соціалістичних утопій цих мислителів, в їхніх творах знайшли яскраве вираження мрії народних низів про краще майбутнє.