ЕМПІРІОКРИТИЦИЗМ Е. MAXA І Р. АВЕНАРІУСА

• У другій половині XIX cm. формується «другий» позитивізм, або емпіріокритицизм. Друге покоління називають махістами або емпіріо­критиками. Значення поняття «емпіріокритицизм» - філософія кри­тичного досвіду.

Перший комплекс відчуттів, або тіла, - це кольори, тони тощо, пов’яза­ні між собою функціонально просторовими та часовими характеристиками.

Другий комплекс, або «Я», - настрої, почуття, спогади, пов’язані з особливим, живим тілом. Не тіла викликають відчуття, а комплекси різних елементів, комплекси відчуттів утворюють тіла. Відчуття або «елемен­ти» Max вважає нейтральними, вони не належать ні до фізичної (об’єктивної), ні до психічної (суб’єктивної) сфер. Ці елементи повинні забезпечити безперервний перехід від фізичного до психічного в рамках єдиного знання. Виходячи з цього, Max намагався переосмислити основні категорії науки. Такі поняття, як сила, маса, простір, час, причинність тощо, він вважав визначеннями комплексів відчуттів та їх функціональних зв’язків, які відповідають певним органам, сформованим відповідно до біологічних потреб. Пізнання людини підкоряється принципу «економії мислення». Мета науки — «чистий опис» фактів чуттєвого сприйнят­тя, до яких пристосовується думка.

• Послідовником і однодумцем Е. Maxa був швейцарський філософ Pixapd Авенаріус (1843-1896 рр.). Він розробив учення про «принципову координацію» («без суб’єкта немає об’єкта і без об’єкта немає суб’єк­та»), згідно з яким заперечується об’єктивна реальність, що існує поза межами нашої свідомості.

«Другий» позитивізм заперечував зв’язок наукового знання з об’єк­тивною дійсністю. З його точки зору, неможливо виділити будь-яку на­укову концепцію на основі того, наскільки вона відбиває, віддзеркалює реальність. В зв’язку з цим було висунуто принцип економії мислення, згідно з яким потрібно вибирати теорію, яка найпростіше описує від­чуття - вихідний матеріал наукового пізнання.

«У наш час фізик змушений займатися філософськими проб­лемами значно більше, ніж це до­водилося робити фізикам поперед­ніх поколінь. До цього фізиків змушують їхні власні науки».

• Отже, якщо «перший», класич­ний позитивізм оголошував пози­тивним наукове знання, котре опира­ється на досвід, і втрачав позадосвід- не, метафізичне знання, то «другий» позитивізм уже всередині науко­вого знання знаходить позитивні терміни, які мають значення, а по­рожні, фіктивні поняття підля­гають усуненню зі сфери науки.

9.3.