ВИСНОВКИ
Еволюція позитивізму впродовж півтора століття визнала його закономірне місце в розвитку філософської думки. Багато претензій позитивізму, емпіріокритицизму, неопозитивізму, постпозитивізму виявилися безпідставними, але разом з тим вони пройшли шлях дослідження, який відіграв у багатьох моментах конструктивну роль і створив своєрідну філософію науки.
Претендуючи на свою зверхність стосовно філософії, позитивізм у своїх модифікаціях ще більше ствердив роль і значення філософії як самостійної галузі знання, яке спирається на весь масив культури, в тому числі і на природознавство, і на суспільні науки, і на мистецтво, і на весь життєвий досвід людства. Заслуга позитивістських концепцій полягає в тому, що їх представники зробили вагомий внесок у розроблення математичної логіки та вдосконалення мови науки. Під впливом їхніх ідей та діяльності суттєво змінилися уявлення про науку. Сьогоднішнє розуміння науки, яке формувалося багато в чому завдяки діяльності позитивістських напрямів, розглядає її як сукупність інтелектуальних засобів, покликаних оптимізувати наші взаємини з дійсністю, а не картину дійсності.ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
• Охарактеризуйте закон трьох стадій О. Конта.
• Що таке еволюціонізм Г. Спенсера і в чому полягає його головне призначення?
• Поясніть, що таке «критика чистого досвіду», яка її мета та завдання.
• У чому полягає сутність принципу верифікації та яке його значення для досягнення наукової істини?
• Визначте основні положення «логічного позитивізму».
• Що таке «критичний раціоналізм» та в чому полягає сутність концепції фальсифікації?
• Яка роль інституту науки в житті суспільства і людини в постпози- тивізмі?
ПРОБЛЕМНЕ ЗАВДАННЯ
«Можна припустити, що не верифікованість, а фальсифікованість системи потрібно розглядати як критерій демаркації. Це означає, що ми не повинні вимагати можливості виділити певну наукову систему раз і назавжди в позитивному розумінні, але повинні вимагати, щоб вона мала таку логічну форму, яка давала б можливість завдяки емпіричним перевіркам виділити її в заперечувальному розумінні: емпірична система повинна допускати заперечення шляхом досвіду.
...Закони природи підлягають фальсифікації.
Якщо ми визнаємо істинним деяке сингулярне (одиничне, елементарне, «атомарне») висловлювання, що порушує заборону і говорить про існування речі (або події), яка усувається законом, то цей закон буде спростовано (прикладом може бути висловлювання: «В такому-то місці існує апарат, який є вічним двигуном»)....Декілька випадкових базисних висловлювань, які суперечать теорії, навряд чи змусять нас спростувати її як фальсифіковану. Ми вважатимемо її фальсифікованою лише в тому разі, якщо нам вдалося відкрити ефект відтворення, що спростовує теорію. Інакше кажучи, ми визнаємо фальсифікацію тільки тоді, коли висунуто і підкріплено емпіричну гіпотезу низького рівня універсальності, що описує такий ефект. Подібні гіпотези можна назвати фальсифікаційними гіпотезами».
(Поппер К. Логика и рост научного знания. - M., 1983. - С. 63, 95, 115-116).
Наскільки переконливими для вас є міркування К. Поппера про фальсифікацію як метод перевірки істинності знання?
ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ
1. Аналитическая философия: становление и развитие (антология). - M., 1993.
2. Витгенштейн Л. Философские исследования. - M., 1994.
3. Гайденко Π. П. Эволюция понятия науки. - M., 1980.
4. Гайденко П. ∏.f Давыдов Ю. Н. История и рациональность. - M., 1991.
5. Кун Tt Структура научных революций. - M., 1997.
6. Поппер К Логика и рост научного знания. - M., 1983.
7. Рассел Б, Мудрость Запада. - M., 1998.
8. Современная западная философия. - M., 1991.
9. Спенсер Г, Синтетическая философия. - К., 1997.
10. Хюбшер А. Мыслители нашего времени: Справочник по философии Запада XX века. - M., 1994.