XI. ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМ

11.1. Становлення екзистенціального мислення

11.2. "Дійсне" і "недійсне" буття М. Гайдеггера

11.3. "Філософія існування" К. Ясперса

11.4. Проблема "свободи"у філософії Ж.-П.

11.5. "Філософія абсурду" А. Камю

11.6. Християнський екзистенціалізм М. Бердяева

11.7. Інтерпретація буття людини в персоналізмі

Філософія XIX ст. була періодом активної критики раціоналізму, розставання з інтелектуальним минулим і одночасно формуванням нового філософського мислення. Західноєвропейська філософія XX cm. постає перед нами вже в іншому вигляді, з принципово новим способом філо­софствування, з якісно іншими підходами до ключових онто­логічних, гносеологічних, антропологічних і філософсько-історичних проблем, на відміну від класичної традиції філософського мислення, яка має своє коріння ще в антич­ній філософії.

Такий перехід був зовсім не випадковим: він відобра­жав не лише глибинні процеси, що відбувалися всередині самої філософії впродовж всієї її історії, але й суспільні трансформації в західній цивілізації кінця XIX - середи­ни XX cm. Мова йде про зміну індустріальної епохи Модер­ну соціокультурною ситуацією Постмодерну. Переконав­шись в ілюзорності ідеалу всезагального звільнення, люди­на намагається втілити в життя практику індивіду­альної свободи, яку вона розуміє як відмову від насліду­вання загальнозначущих цінностей і необмеженість твор­чої самореалізації в найрізноманітніших сферах життє­діяльності. Через це у практиці західної філософії XX cm. необхідним елементом розгляду будь-якої проблеми стає виявлення в ній потреб і запитів людини. Найбільш яскра­во ця ситуація реалізувалася в екзистенціалізмі. Ключові слова

модерн, екзистенціалізм, дійсне і недійсне існування, помежова ситуація, турбота, відчуження, об'єктивація, комунікація, свобода, проект, абсурд, суб'єктивація, бунт

Е. Муньє