«Бенкет» Платона

Діалог Платона «Бенкет», разом з його «Аполо­гією Сократа», є літературним монументом, зведе­ним у пам’ять про Сократа. Він скомпонований на­стільки блискуче та вміло, наскільки це вмів робити Платон, який майстерно поєднував філософські теми та міфологічні символи.

Постать Сократа домінує, таким чином, в усьому тексті діалогу, скомпонованому як розповідь такого собі Арістодема, котрого Сократ попросив супроводжувати його на бенкет, що давав поет Аґатон на честь своєї пе­ремоги на трагедійному конкурсі. Втім, Сократ прихо­дить туди із запізненням, оскільки довгий час простояв на місці, заглиблений у свої роздуми. Виступ Сократа, що продовжує промови учасників бенкету на честь Epo- са, триває майже стільки часу, скільки всі інші виступи, взяті разом. Наприкінці бенкету приходить Алківіад - п’яний, з вінком квітів на голові, в супроводі флейтис­тки, і проголошує розлогу похвалу Сократові, деталізу­ючи всі аспекти його особистості. А в останніх рядках твору персонаж Сократа залишається наодинці серед інших учасників бенкету, які заснули, - з ясною свідо­містю та спокійний, хоча й випив більше за інших.

Тільки Аґатон, Аристофан і Сократ бадьорилися і по черзі - зліва направо - пили з великої чаші. Сократ розмовляв із ними. [...] Сократ змусив їх визнати, що той-таки поет мусить знатися на творенні комедії і трагедії [...] Першим із них заснув Аристофан, а на світанку й Аґатона зборов сон. Сократ [...] встав і вийшов. [...] Повернувшись до Лікею, Сократ умився і провів там решту дня...^[85]

Це закінчення діалогу надихало фантазію поетів.

Кожен має свою міру. Важко переносити нещастя, ще важче - щастя. Однак, мудрець може зберігати ясність на бенкеті, що триває від обідньої пори аж до глибокої ночі, до перших променів ранку'.

Ніцше зауважує, що Сократ зміг прийняти смерть так само спокійно, як він покинув бенкет:

Він пішов на смерть із тим спокоєм, із яким, за описом Платона, останній бенкетувальник полишає при перших променях світанку учту, щоби розпоча­ти новий день; тоді як за ним, на лавах і на землі, зос­таються поснулі товариші-застільники, щоби снити про Сократа, того справжнього еротика. Умираючий Сократ став новим, ніколи до того не баченим ідеалом шляхетної грецької молоді^{[86] [87].}

Даніель Бабю^[88] добре продемонстрував, що в ком­позиції діалогу, призначеного водночас змалювати Сократа та ідеалізувати його, набувають значен­ня найменші деталі. Компанія пияків намітила собі програму, що визначила водночас спосіб, у який пи­тимуть, та тему промови, яку кожен з учасників по­винен проголосити. Предметом цих виступів було обрано бога любові - Epoca*. У розповіді про бенкет, на якому був присутнім Сократ, таким чином йдеться про спосіб виконання учасниками своїх завдань, про порядок виголошення промов, а також про сказане окремими ораторами. Згідно з Д. Бабю, п’ять перших промов - Федра, Павсанія, Ериксимаха, Аристофана

----------------------------- ВИЗНАЧЕННЯ ФІЛОСОФА В «БЕНКЕТІ» ПЛАТОНА та Аґатона, діалектично розвивають тему, готуючи похвалу Еросові Діотимою, жрицею з Мантинеї, на яку посилатиметься Сократ, коли прийде його черга.

Упродовж усього діалогу, а особливо у словах Діоти- ми та виступі Алківіада, стає помітно, що риси постатей Epoca та Сократа мають тенденції до злиття. І, зреш­тою, підставою для їх настільки тісного переплетення є той факт, що й Ерос, і Сократ уособлюють (один в мі­фологічному, другий - в історичному аспекті) постать філософа. Таким є глибинний сенс діалогу.