Зародки філософського мислення в Індії сягають глибо­кої давнини (2500 - 2000 рр. до н. е.).

Вся історія індійсь­кої філософії - це безперервний діалог з традицією. У культурі сучасної Індії є риси будь-якого періоду історич­ного минулого. Зв’язок старого і нового, співіснування най­давніших релігій і науки - невід’ ємна частина духовного життя Індії, її світогляду та філософії.

Ключові слова

Брахман, дхарма, сансара, мокша, архат, джайнізм, буддизм, Веди, Упанішади, атман, пуруша, карма, нірвана, індуїзм, caHκx^,a, йога, міманса, веданта, вайшешика

Філософія стародавнього Китаю виглядає стрункішою, деталізованішою, більш зануреною в глибину суперечливо­го, парадоксального мислення. Головне завдання і головна особливість китайської філософії - її реставраційний ха­рактер, прагнення зрозуміти, усвідомити різноманітність світу і долю людей, щоб свідомими зусиллями внести в нього порядок, щоб змусити кожну людину і кожну річ виконувати власну партію у великій симфонії космічної музики. Роль свого роду диригента покликаний був зіграти «досконаломудрий» - філософ.

Ключові слова

дао, небо, даосизм, конфуціанство, інь, янь, жень, порядок, шляхетність, моїзм, легізм, ритуал, обов’язок, етикет, справедливість, взаємність

«Якби хто-небудь у битві пере­міг тисячу людей, а другий переміг би себе одного, то саме цей другий - найвелкчніисий переможець у битві».

Будда