Проблема визначення предмету філософії. Характерні риси філософського мислення. Співвідношення філософії, науки, релігії та мистецтва

Термін "філософія'" має давньогрецьке походження, бо саме у Стародавній Греції філософія вперше відокремилась від інших сфер інтелектуальної діяльності та набула автономно­го характеру розвитку.

двох слів і буквально означає - казати, промовляти, цілісно, доречно. Ще у ХІХ ст. існував слов’янський термін “любо- мудріє”, який можна вважати дослівним перекладом слова “філософія”.

Розглядаючи історичні корені філософії, ми вже дали її найперші та найпростіші визначення, проте на сьогодні не існує якогось єдиного та загальноприйнятого розумін­ня та визначення предмету філософії. Цей факт має свої виправдані підстави: якщо у філософії йдеться про пошуки найперших людських життєвих орієнтирів, якщо філософія намагається водночас розробляти виправдані засоби для їх винайдення, то її предмет набуває майже безмежних виявлень. У найпростішому варіанті філософія могла би вико­нати своє суспільно-історичне призначення тоді, коли вона змогла би співставити між собою світ, з одного боку, та людину, з іншого боку, окреслити їх основні можливі вияв­лення і на цій основі сказати людині, що вона є і що їй належить робити у цьому житті та у цьому світі. Проте як світ, так, тим більше, і людина постають незавершеними і майже безмежними у своїх характеристиках, діях та проявах. Через це і філософія постає багато в чому незавершеною, або, як кажуть у науці, "відкритою системою знання".

; · Справа філософіїрадше полягає у таму, щоб чітко зафіксувати те,

■ чим вже проявили себе людина та ії дійсність як історично, так і в

■ інтелектуальних осмисленнях. Через це філософія постає перед нами і формою випробовування буттєвих спроможностей людини; вона за-

■ свідчує той стан са.моосвідчень людського єства, якого останнє спромог­лося реально досягнути.

• вибудовує “стартовий майданчик " для руху в майбутнє, даючи до того і ж людині дещо на зразок “топографії"людського універсуму, тобто до­;помагає людині зорієнтуватися у власнійреаіьності та отримати певні інтелектуальні інструменти для подальшого життя і діяльності.

Означена “широта” предмету та завдань філософії дозво­ляє зрозуміти наступні особливості предмету філософії·.

♦ її предмет є історично змінним, оскільки історично змінни­ми постають самовиявлення та самоусвідомлення людини,

♦ уся історія філософії фактично входить у окреслення її предмету, оскільки лише за такоїумови ми і здатні окрес­лити "топографію " людськості;

♦ філософія постає своєрідною формою збереження та забез­печення історичної неперервності людської свідомої само- ідентифікації.

Отже, філософія покликана тримати весь час у полі уваги та в акту­альному стані всі основні виявлення людини як людини .

Саме тому Р. Декартбув правий, коли стверджував, що лише філософія відрізняє нас від дикунів. Зазначений момент історич­ного буття філософії виявляється досить важливим з огляду на те, що філософія завжди вписана у певне соціальне життя, функціонує в ньому і певним чином намагається на нього впливати (викорис­товуючи наявний арсенал своїх засобів). Це значить, що філософія має свою активно дійову, практичну сторону, проте не в тому сенсі, що вона стає якоюсь виробничою діяльністю, а в тому, що вона намагається втілюватись у реальні процеси життя.

Через це філософію завжди треба розглядати не лише в аспекті віч­ного, характерного для людини усвідомлення, а й в аспекті конкрет­них окреслень. І коли ми сьогодні, наприклад, використовуємо здо- • бутки античної філософії, ми повинні розуміти, що це наше саме

сьогоднішнє її бачення, а не власне антична філософія, як органіч­на частина давньої цивілізації.

Зазначені особливості предмету філософії змушують нас не стільки прагнути дати їй одне єдине визначення, скільки спробу­вати окреслити характерні риси філософського мислення, які до­зволять нам побачити внутрішню особливість його самоздійснен- ня. Спираючись на численні існуючі визначення філософії, мож­на виділити такі найперші риси філософського мислейня.

Зазначені риси філософського мислення резюмуються тим, що саме у філософії та за допомогою філософіїлюдина заявляє про своє бажання взяти на себе відповідальність за свідоме вирішення своєї життєвоїдолі. Тобто тою мірою, якою людина здатна на сьогодні осмислити та зрозуміти себе і своє становище у світі, тою мірою, якою вона пройнялася рішучістю пройти усю можливу дистанцію розумового прояснення своєї життєвої ситуації, - саме тою мірою вона філософствує або постає філософом.

і · Означеніхарактерніриси філософського мислення дозволяють нам не лише орієнтуватись у тому, що саме можна вважати філософією, а ще й виразно побачити те, чим філософія відрізняється від інших провідних форм людської інтелектуальної діяльності.

Видатний німецький філософ ХІХ ст. Г. Гегельвважав, що вищі здатності людського інтелекту проявляються у розумінні (яке втілюється у науку та філософію), переживанні (яке втілюється у мистецтво) та відчутті нашої вихідної спорідне­ності із найпершими засадами буття (яке втілюється у релігію). Відповідно, найперші риси філософії і проявляються через її порівняння із наукою, мистецтвом та релігією.

* Науку та філософію споріднює те, що вони базуються на дискурсив­ному мисленні та прагнуть пояснювати дійсність, проте кожна на­

: ука має відносно чітко окреслений предмет свого вивчення та до-

■ слідження, який постає частиною реальної дійсності, а предмет філо-

' софії, як вже зазначалося, постає значною мірою невизначеним, майже безмежним, та ще й історично змінним.

Хоча науки й прагнуть наблизити людину до істини, надати їй надійні знання, вони не досліджують того, що саме є істиною та знанням, так само як не досліджують вони й питання про ста­новище людини в світі та можливості її самовизначення.

* Філософія та мистецтво схожі між собою в тому, що вони пода­ють дійсність через людське до неї відношення, а не відсторонено; окрім того, для філософії і мистецтва немає нецікавих або заборонених тем: вони проникають усюди й усюди знаходять предмет своєї уваги.

Важливо відзначити й те, що філософія і мистецтво нада­ють суттєвої ваги людському самовідчуттю та інтуїції, проте розходяться вони у тому, що філософія постає розумовим осяг­ненням світу, а мистецтво подає його через почуття та пере­живання. Вихідною формою думки для філософії є поняття, а вихідною формою художньої творчості постає художній об­раз. Мистецтво до того ж надає вирішального значення уяві як творця, так і тої людини, яка сприймає його твори, а тому воно зображує дійсність із значною долею умовності, хоча ця умовність постає своєрідним способом проникнення у глиби­ни процесів дійсності (докладніше про пізнавальні можливості мистецтва мова буде йти у відповідному розділі).

• Філософію та релігію споріднює те, що вони постають різнови­дами світогляду, тобто те, що вони надають людині найважливіші життєві орієнтири. Обидві вони також претендують на роль жит­тєвого наставництва, проте релігія базується на вірі, тобто на бе­зумовному сприйнятті певних положень (догм) у якості істинних, у той час як філософія, базуючись на дискурсивному усвідомленому мисленні, намагається усе розглядати критично та доводити те, що розглядається, до рівня розуміння.

До того ж релігія - це не лише ідеї та погляди, а й соціаль­ний інститут, певні ритуали і навіть певний спосіб життя; філо­софія ж була та залишається інтелектуальною формою світо- осмислення. Філософія залишає на вирішення самоїлюдини пи­тання про те, з чим вона погодиться, 1з чим - не погодиться, та, врешті, як саме буде потім вирішувати свої життєві питання.

Отже, філософія постає безумовно своєрідною, особливою формою людського світоосмислення, формою, яка не дублює інші напрями »та форми інтелектуальної діяльності. Вона сприяє людському ро­зумовому розвитку та життєвлаштуванню, постаючи та залиша- • ючись при цьому суто людською справою і до певної міри показ­

ником того, чого саме досягла людина на певний момент свого істо­ричного самоздійснення.

1.5.