Філософія XIX cm. була періодом активної критики раціоналізму, розставання з інтелектуальним минулим і одночасно формуванням нового філософського мислення

Західноєвропейська філософія XX cm. постає перед нами вже в іншому вигляді, з принципово новим способом філо­софствування, з якісно іншими підходами до ключових онто­логічних, гносеологічних, антропологічних і філософсько- історичних проблем, на відміну від класичної традиції філософського мислення, яка має своє коріння ще в антич­ній філософії.

Такий перехід був зовсім не випадковим: він відобра­жав не лише глибинні процеси, що відбувалися всередині самої філософії впродовж всієї її історії, але й суспільні трансформації в західній цивілізації кінця XIX - середи­ни XX cm. Мова йде про зміну індустріальної епохи Модер­ну соціокультурною ситуацією Постмодерну. Переконав­шись в ілюзорності ідеалу всезагального звільнення, люди­на намагається втілити в життя практику індивіду­альної свободи, яку вона розуміє як відмову від насліду­вання загальнозначущих цінностей і необмеженість твор­чої самореалізації в найрізноманітніших сферах життє­діяльності. Через це у практиці західної філософії XX cm. необхідним елементом розгляду будь-якої проблеми стає виявлення в ній потреб і запитів людини. Найбільш яскра­во ця ситуація реалізувалася в екзистенціалізмі.

Ключові слова

модерн, екзистенціалізм, дійсне і недійсне існування, помежова ситуація, турбота, відчуження, об’єктивація, комунікація, свобода, проект, абсурд, суб’єктивація, бунт

«Точно кажучи, не існує нія­кої філософії крім екзистенці­альної. Наука систематизує яви­ща. Промисловість займається корисними речами. Чим же повин­на займатися філософія, як не ви­вченням існування й існуючих? »

Е, Муньє

11.1.