ОСНОВНІ ТИПИ САМОВИЗНАЧЕННЯ СУЧАСНОЇ ФІЛОСОФІЇ

У сучасному світі самовизначення філософії, тобто розуміння нею свого предмета, завдань і сутності, таке ж багатоманітне, як і в історії філософії. Можна виділити сьогодні три основних підходи до трактування сутності філософії.

Перший підхід, який зберігає своє значення і нині, можна назвати доктринальним. Згідно з цим підходом, філософія є певною доктриною, тобто системою закінчених, встановлених істин, відкритих тем, вивчення яких обумовлено силою «мислячого розуму». Завдання його послідовни­ків - використати цю доктрину для аналізу сучасних процесів. Доктри- нальний підхід репрезентовано сьогодні або ортодоксальним марксизмом, або неотомізмом, який донедавна вважався офіційною філософією като­лицької церкви. Автор цієї доктрини, видатний мислитель середньовіччя Тома Аквінський, сформулював відмінність між теологією і філософією. Вони вивчають одні й ті ж предмети - людину, світ, Бога. Але розум - основа філософії - йде від пізнання наслідків до першопричини, а Одкровення - основа теології - від пізнання першопричини до наслідків. Тому саме істини Од­кровення виступають в ролі кри­терію істинності суджень, здобу­тих розумом. Віра орієнтує ро­зум, теологія орієнтує філо-

«Спільний погляд формує спільну мову. Ось чому правдо­подібно вважати, що завдяки дослідженню найзагальніших ас­пектів мови ми досліджувати­мемо найзагальніші аспекти дійс­ності. Лишається сказати, як саме ці аспекти може бути встановлено й описано».

Д Девідсон

софію, без елімінації (виключен-

ня) останньої.

Інструментальний підхід до визначення сутності філософії ре­презентовано в інтелектуальній культурі XX ст. логічним пози­тивізмом, прагматизмом, аналі­тичною філософією. Сутність цієї позиції визначив Л. Вітгенштейн: «Філософія - це не доктрина, а діяльність» - діяльність щодо прояснення мови, і передусім щодо прояснення мови науки. Мета цієї діяльності - ви­лучити з мови науки всі беззмістовні висловлювання, тобто такі, які не може бути зведено до «протокольних речень», котрі фіксують «атомарні факти», що сприймаються чуттєво, або до тавтологій.

Сучасний американський філософ P. Popmi, спираючись на традиції аналітичної філософії, проводить відмінність між систематичною і на­ставницькою філософіями. Перший тип філософії прагне до пізнання іс­тини і знайдення правильного словника для репрезентації сутності світу, універсального для всього людства. Філософами-систематиками він вважає Платона, Арістотеля, Р. Декарта, І. Канта, Г. Регеля та багатьох ін­ших представників класичної філософії. Філософи-наставники, навпаки, вважають, що любов до мудрості зовсім не означає любові до аргумен­тації, а наука - лише один з багатьох словників з тієї нескінченності слов­ників, у яких може бути описано світ. Сутність наставницької філософії полягає в тому, щоб підтримувати розмову, а не в тому, щоб шукати об’єктивну істину. Цей погляд на філософію виходить із уявлень про людину як суб’єкта, здат­ного генерувати все нові й нові описи світу. Роль наставницької філософії полягає у запереченні хибної думки, згідно з якою лю­дина змішує себе з поняттям того, що вона знає про себе. До фі- лософів-наставників належать Ф. Ніцше, С. К’єркегор, К. Маркс,

«Філософія містить претен­зію: здобути сенс життя поза всіма цілями у світі - надати сенс, котрий охоплює ці цілі; здійснити цей сенс у теперіш­ньому - служити завдяки тепе­рішньому майбутньому - ніколи не зводити людину до засобу».

К. Ясперс

3. Фрейд, пізній А. Вітгенштейн, М.

Третій підхід до визначення сутності філософії - це її екзистенціаль­не самовизначення. Філософія розглядається як «трагічне прояснення смислу людського існування» (М. Бердяев), як спосіб дійсного існування, котрий виявляє цінність і сенс життя. Цей підхід репрезентовано персона­лізмом, філософією життя, екзистенціалізмом,

В екзистенціалізмі К. Ясперса філософствування є комунікація між абсолютно вільними і рівними індивідами. Мета філософствування - ста­ти справжньою людиною завдяки розумінню буття. На відміну від науки, у філософії питання про буття ставиться не залежно від філософа, а так, як воно переживається людиною як філософом. Філософствування, згідно з М. Гайдеггером, є таким запитуванням, котре ставить під сумнів того, хто запитує. Представники цього підходу вважають, що філософія значно ближча до мистецтва, ніж до науки. Проте мистецтво осягає втілене ціле, а філософія - екзистенцію або цілісність, яка постійно змінюється.

ВИСНОВКИ

Філософія - це світ понять та ідей, проблем, питань, сумнівів, ві­рувань. Вона є концептуальним вираженням світоглядних проблем. Як методологія пізнання і соціальної дії, філософія окреслює магістраль­ні шляхи розвитку суспільства, визначає основні тенденції духовно­практичного осягнення світу. Вона постійно актуалізує докорінні про­блеми людини і буття шляхом утвердження високих загальнолюдсь­ких цінностей. Філософія шукає відповіді на смисложиттєві пробле­ми людського буття. Озброюючи людину поглядами «вищого поряд­ку», філософія допомагає зрозуміти сутність світу і суспільства, в якому вона живе. Філософія є адекватною дійсності свідомістю свого часу, і тому людина, перш ніж діяти, повинна цією свідомістю озброїтись.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

• У чому полягає особливість філософського знання?

• Чому визначати філософію складніше, ніж будь-який інший вид духовної діяльності?

• Розкрийте сутність філософії як історичної форми світогляду стосовно міфології і релігії.

• Як співвідносяться філософія і наука?

• У чому полягає призначення філософії і як воно розглядалося у процесі її розвитку?

• Визначте структуру та основні функції філософії.

• Яке місце посідає філософія в культурі?

• У чому полягає роль філософії в індивідуальному розвитку людини?

• Які основні типи історичного світогляду існують та в чому їх специфіка?

ПРОБЛЕМНЕ ЗАВДАННЯ

Що, на вашу думку, може становити предмет філософії?

• Наука про добро і зло, яка тільки одна і становить предмет філософії (Сенека).

• Філософія є пізнання, гцо досягається завдяки правильному міркуванню (Т. Гоббс).

• Філософія - сучасна їй епоха, осягнута в мисленні (Г. В. Ф. Гегель).

• По суті, вся філософія є лише людський розум у туманних висловлюваннях (Й. В. Гете).

• Філософія легко торжествує над стражданнями минулими і майбутніми, але справжні страждання торжествують над нею (Ф. Ларошфуко).

• Предмет філософії - це знання про сутність суттєвого, «суттєве знання» (М. Гайдеггер).

• Головне питання філософії — це питання про те, чи варто людині жити (А. Камю).

ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ОПРАЦЮВАННЯ

1. Аб баньян о Н. Мудрость философии. - СПб., 1998.

2. Бичко І. В. Людиновимірність предмета філософії: Філософія. -

K., 2001. - Розд. І.

3. Вундт В. Введение в философию - M., 1995.

4. Гильденбранд Д. Что такое философия? - СПб., 1999.

5. Делез Ж. Что такое философия? - СПб., 1998.

6. Крымский С. Б. Философия как путь человечности и надежды. - К., 2000.

7. Лосев А. Ф. Дерзание духа. - M., 1998.

8. Лопатин Л. Аксиомы философии. - M., 1996.

9. Мамардашвили М. IG Как я понимаю философию? - M., 1990.

10. Хофмайстер X. Что значит мыслить философски. - СПб., 2000.