БЕЛЛ Деніел Прихід постіндустріального суспільства

[.] «Зміни в цінностях і виникнення нових суспільних процесів є провісниками великих соціальних змін, спрямованість яких протягом історичного плину часу може бути приблизно окреслена.

«Аналітично суспільство може бути поділеним на три частини: соціальну структуру, політику й культуру. Соціальна структура охоплює економіку, технологію й систему зайнятості». «У сучасному західному суспільстві осьовим принципом соціальної структури є принцип економленая... Осьовим принципом сучасної політики є співучасть.. Осьовим принципом культури є прагнення людини до самоздійснення і піднесення власної значущості».

[...] «Поняття постіндустріального суспільства стосується переважно змін у соціальній структурі, способу, у який перетворюється економіка й перероблюється система зайнятості, а також нових співвідношень між теорією і емпірією, особливо між наукою і технологією».

[.] «Один з аспектів постіндустріального суспільства, наприклад, полягає в дедалі більшій бюрократизації науки й зростаючій спеціалізації інтелектуальних праць в найдрібніших деталях». «.зміни в соціальній структурі суспільства ставлять перед політичною системою проблеми “управління”. У суспільстві, яке дедалі більшою мірою стає свідомим своєї долі й домагається контролю над сприятливими можливостями власного розвитку, політичний порядок з неодмінністю стає першорядним чинником.

«Поняття постіндустріального суспільства є великим узагальненням. Його значення можна легше збагнути, коли точно встановити п'ять вимірів або компонентів терміна:

1. Економічна ділянка і перехід від товаровиробничої до обслуговуючої економіки;

2. Поділ населення за родом занять і перевага професійно- технічного класу;

3. Основний принцип: провідна суспільна роль теоретичного знання як джерела нововведень і політичних формувань;

4. Орієнтація на майбутнє: контроль технологій і технологічної оцінки;

5. Ухвалення рішень: створення нової “інтелектуальної технології”». [...]

«Постіндустріальне суспільство організовується навколо знання з метою суспільного контролювання й спрямовування нововведень та змін: а це у свою чергу започатковує нові суспільні взаємини і нові структури, які мають скеровуватися політично» [...] «Те, що є відмітною рисою постіндустріального суспільства, так це зміна в характері самого знання. Те, що стає вирішальним для організації рішень і спрямування змін, так це центральне місце теоретичного знання.»

«.розвиток сучасної економіки став можливим завдяки комп’ютерові. Комп’ютери звели міст між основою формальної теорії і великими базами даних останніх років. [.] По суті теоретичне знання дедалі більшою мірою стає стратегічним ресурсом суспільства, його осьовим принципом. А університети, дослідницькі організації та інтелектуальні інституції, де теоретичне знання кодифікується й збагачується, стають осьовими структурами суспільства, що з’являється». «.поява нового типу суспільства ставить питання про розподіл багатства, влади й статусу, котрі є головними для будь-якого суспільства. Відтепер багатство, влада і статус є не вимірами класу (of clasess), а цінностями, яких домагаються і досягають класи (by clasess). У західному суспільстві двома головними осями стратифікації є власність і знання. Поряд з ними є політична система, котра дедалі більшою мірою скеровує те й інше і започатковує тимчасові еліти». [...]

«Ставлення до теоретичного знання визначає ціннісну систему суспільства».