МОЙСЕЄВ Микита Інформаційне суспільство: можливість і реальність

[...] «Проблема становлення інформаційного суспільства така глибока, що потреба її розв’язання накладає на людину тягар нових обов’язків. [...] інформаційне суспільство - це загальнопланетарна система, здатна до саморозвитку, який поступово дозволить знайти нові підпори для дальшого існування людського роду.

«Утвердження інформаційного суспільства носитиме характер біфуркації - якісної зміни самих основ цивілізації й соціальної природи суспільних відносин. Як всякий революційний процес, перехід до інформаційного суспільства може мати непередбачувані наслідки. [.] Ось чому проблеми формування інформаційного суспільства - колективна турбота всього людства. [...] вона невіддільна від проблеми вдосконалення ООН».

Сучасний раціоналізм

[...] «Цю підпорядкованість людини Природі. я називаю необхідністю узгодження стратегії суспільства і стратегії Природи. [...] Внаслідок такого узгодження виникає певна реґламентація діяльності суспільства. [...] Політики, історики, економісти тривалий час не звертали уваги на цю реґламентацію... Однак завдяки такій реґламентації, такому узгодженню діяльності людей з можливостями Природи [.] суспільство й набувало можливості свого постійного розвитку - того, що прийнято називати проґресом - розвитком економічної діяльності, техніки, мистецтв, творчої індивідуальності, закладеної в людині. В ці періоди зростало й особисте благополуччя членів суспільства. Організацію суспільства в періоди високого ступеня узгодженості природно називати раціональною. [.] Тепер стали широко використовувати слово екологія...

.Антропогенне навантаження на біосферу катастрофічно зростає. й біосфера як система не тільки не розвивається, а виявляє всі ознаки деґрадації. [.] І дедалі чіткіше вимальовується потреба цілеспрямованого втручання Розуму - Колективного Розуму людства».

[.] «Історична пам'ять зберегла безліч екологічних криз і катастроф, породжених людським егоїзмом і невіглаством. Тепер ми також втягуємось у нову екологічну кризу. Тепер в епоху ґлобальної кризи, що загрожує всепланетарній цивілізації, всьому роду homo sapiens, потрібні й нові загальнопланетарні стандарти. [.] держава і все громадянське суспільство зобов'язані ефективно втручатися у виробничу діяльність, в економічний процес. екологічне становище потребує істотної деформації нинішніх ринкових механізмів. [.] Держава (і громадянське суспільство) мають бути здатні забезпечувати заходи локального масштабу. Але одного державного втручання мало. Потрібні деякі загальні закони поведінки, обов'язкові для всіх громадян планети, потрібні єдині стандарти у взаємовідносинах людини і Природи. [.] забезпечення майбутності людства як біологічного виду потребуватиме зовсім іншої загальнопланетарної організації суспільства».

«Я думаю, що сама держава, її місце в громадянському суспільстві і завдання, які доведеться розв’язувати державі, мають поступово змінюватися. Екологічна політика неминуче обмежуватиме й спрямовуватиме активну діяльність людей. Вона стане міняти наше уявлення про те, що таке суспільство вільного підприємництва в епоху, коли могутність цивілізації перетворює людину на основну геологоутворювальну силу планети. Людина має бути озброєна вмінням глибоко розуміти й аналізувати те, що Природа дійсно дозволяє робити, й чинити згідно з цими новими знаннями. Ось чому центр ваги діяльності держави переміщатиметься поступово, але неминуче в бік освітньої діяльності: тільки справді освічене й інтелектуальне суспільство може виявитися здатним розвивати свою цивілізацію на збіднілій планеті. [.] потрібна справжня теорія коеволюції людства і навколишнього середовища, потрібний справжній науковий фундамент емпіричних даних і глибоких узагальнень, зокрема філософських і політекономічних. Суспільству потрібен світогляд, передусім екологічний. Людство - частина Природи і не може не підпорядковуватися її законам».